ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/66553/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Костенко М. І. Горголь І. С. Мезенцев О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року

у справі№ 2-а-395/09

за позовомДочірнього підприємства «Премдор-Україна»

доБердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 2-а-395/09, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.12.2008 року № 0002022301/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки дотримання ДП «Премдор-Україна» вимог податкового законодавства складено акт № 3753/23-01/32721155 від 04.12.2008 року, яким зафіксовано порушення пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.2 п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5; п. 6.1 ст. 6; пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п.8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 4 544 995, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 16 974 979, 00 грн.

Податковий орган стверджує, що ДП «Премдор-Україна» завищено валові витрати на суму 20 625 555,00 грн., в т.ч. - 2005 рік - 5 654 800,00 грн., 2006 рік - 10 828 248,00 грн., І півріччя 2007 року - 4 142 532,00 грн. у зв'язку із порушенням вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки реалізація виготовленої готової продукції за ціною нижчою за «фактичну собівартість2 не є господарською. Отже, суми видатків (без розшифрування), які не принесли позивачу позитивних результатів, податковим органом були виключені зі складу його валових витрат, як такі, що не пов'язані з його господарською діяльністю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 року № 0002022301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 017 363,00 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 4 100 972,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 916 391,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, оскільки оскаржене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виняткової (морської) економічної зони, так і а їхніми межами (п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом від період з 13.03.2006 року по 21.04.2006 року проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Премдор-Україна» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, за наслідками якої складено акт № 552/023-01/032721155 від 03.05.2006 року, яким зафіксовано завищення підприємством валових витрат, зокрема, на 5 654 800,00 грн. у зв'язку з не застосуванням звичайної ціни на рівні собівартості продукції.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301/0 від 18.05.2006 року про донарахування податку на прибуток в сумі 4 100,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10 140,00 грн., яке скасовано постановою Господарського суду Житомирської області від 04.12.2007 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-11107/08 від 11.03.2009 року.

Вказаними судовими рішеннями визнані помилковими доводи податкового органу щодо завищення ДП «Премдор-Україна» валових витрат внаслідок незастосування звичайної ціни на рівні «фактичної собівартості» виготовленої продукції за 2005 рік - в сумі 5 654 800,00 грн.

Крім того, податковим органом здійснено планову документальну перевірку господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року стосовно питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт від 18.10.2007 року № 2915/23-01/32721155, яким виявлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

На підставі цього акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2007 року № 0002142301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 243 175,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення винесені нові податкові повідомлення-рішення від 28.11.2007 року № 0002142301/1 та від 05.02.2008 року № 0002142301/2.

За наслідками судового оскарження постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року у справі № 2-а- 8111/08 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.10.2007 року № 0002142301/0, від 28.11.2007 року № 0002142301/1 та від 05.02.2008 року № 0002142301/2.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення ДП «Премдор-Україна» податкового законодавства, які містилися у попередніх актах перевірок, що охоплювали період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року в судовому порядку визнані помилковими.

Висновки податкового органу, викладені в акті від 04.12.2008 року № 3753/23-01/32721155, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються саме на вказаних актах минулих перевірок.

Крім того, згідно з висновками податкового органу ДП «Премдор-Україна» завищило задекларовані показники у рядку 4.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» в сумі 14 830 147,00 грн., чим порушило п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказані висновки податкового органу обґрунтовуються виключно даними актів попередніх перевірок, а саме: № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року та № 522/23-01/32721155 від 03.05.2006 року.

На показник рядка 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду» декларації 2006 року вплинув показник рядка 11 «прибуток, що підлягає оподаткуванню» декларації за 2005 рік (акт перевірки від 03.05.2006 року № 552/23-01/32721155).

Проте, як вже зазначено, постановою господарського суду Житомирської області від 04.12.2007 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-11107/08 від 11.03.2009 року, прийняті податкові повідомлення-рішення були скасовані в повному обсязі, а висновки податкового органу про невідповідність даних декларацій позивача з даними бухгалтерського та податкового обліку визнані помилковими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року, на який посилається податковий орган в обґрунтовуння висновків про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в декларації за 2006 рік в сумі 3 857 800,00 грн. такого порушення не встановлено.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податковий орган не довів, в чому саме полягає зміст порушення позивачем відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2005 року) податкового року в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

Згідно з актом перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року підприємство за висновком податкового органу не мало права включити до складу валових витрат рядок 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування» попереднього (2006-го) податкового року в сумі 10 705 247,00 грн. в рядок 04.09 Декларації по податку на прибуток за І півріччя 2007 року, оскільки таке значення зменшено за результатами податкової перевірки за 2006 рік (тобто у зв'язку із заниження доходів на 2006 рік на суму 12 785 727,00 грн., завищенням витрат за 2006 рік на суму 3 537 102,00 грн. та зменшенням від'ємного значення за 2006 рік на суму 1 453 047,00 грн.).

Податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань за результатами розгляду акта перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року у справі № 2-а-8111/08. Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року.

Крім того, актом перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року не підтверджено документально завищення від'ємного значення за І півріччя 2007 року - 10 705 247,00 грн.

Акт позапланової перевірки № 3753/23-01/32721 155 від 04.12.2008 року не містить будь яких розрахунків в цій частині, нормативного та документального обґрунтування висновку про завищення від'ємного значення минулих періодів.

Також податковим органом не визнаються витрати підприємства на придбання лісоматеріалів в сумі 1 603 975, 00 грн., отриманих від ТОВ «Техномаркет-Україна ЛТД», ПП «Всесвіт», ТОВ «Агроспецселект XXI», ТОВ «Стек Плюс», ТОВ «Сафарі систем», ТОВ «Толво-СЛ», ТОВ «Тайрінг», з тих підстав, що допущено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами, документами щодо проведення безготівкового розрахунку з товариствами, накладними на поставку лісоматеріалів, реєстрами отриманих податкових накладних.

Будь-яких зауважень до первинних документів акт позапланової перевірки не містить.

Крім того, згідно із актом планової перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року податковий орган будь-яких порушень в частині формування валових витрат на придбання лісоматеріалів з вищезазначеними контрагентами не встановив, погодився з правильністю формування валових витрат та достатністю документів, будь яких зауважень стосовно первинних документів відповідач в акті ані під час планової, ані підчас позапланової перевірки не висловив.

Відсутність сертифікатів проходження лісоматеріалів, карантинних сертифікатів та товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не визнання понесених витрат, оскільки в акті позапланової перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган не наводить заперечень щодо інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, як-то: прибуткові накладні, видаткові накладні, податкові накладні, оприбуткування даної продукції на складі позивача, списання продукції зі складу до виробництва, використання даних ТМЦ при виготовлені продукції, яка в подальшому була реалізована.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операції із вказаними контрагентами за спірний період з 2006 року по 2007 рік були предметом судового розгляду у справі № 2-а-9707/08 в частині правомірності віднесення витрат на придбання лісоматеріалів до податкового кредиту. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року, зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані. Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2012 року.

Отже, висновки про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими.

Податковий орган стверджує, що підприємством всупереч пп. пп. 5.5.2, 5.5.3 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво включено до складу валових витрат (рядок 04.13 «інші витрати» Декларації) суму нарахованих відсотків по кредитам, отриманим від нерезидента «Ліора Ентерпрайзис Лімітед» за період ІІ півріччя 2006 року та І півріччя 2007 року на загальну суму 5 498 734, 00 грн. Такий висновок зроблений з посиланням на акт перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року.

Проте, оскільки підприємством було самостійно відображено в Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2007 року в рядку 04.13 «інші витрати» суму інших витрат без урахування відсотків за користування кредитами в сумі 2 241 067,00 грн. за (2007 рік) та збитків минулих періодів (2006 рік) в сумі 3 257 667,00 грн. (відсотки за користуванням кредитами у 2006 році у рядку 04.9 Декларації за 9 місяців 2007 року), повторне зменшення суми валових витрат на суму відсотків за користування кредитами в розмірі 5 498 734,00 грн. є неправомірним.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безтоварності операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі № 2-а-395/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в порядку, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

М. І. Костенко