ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/66294/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Костенко М. І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року
у справі№ 2а-4771/12/2170
за позовомПриватного підприємства «Вікойл»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року у справі № 2а-4771/12/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 28.09.2012 року № 1974 нікчемними правочинів ПП «Вікойл» із ПП «Євротерм Харків», ПП «Інтер Союз» в лютому, квітні 2012 року. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0007422200 та № 0007432200.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З наданих документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Державною податковою інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Євротерм-Харків» у лютому 2012 року та з ПП «Інтер Союз» в лютому, квітні 2012 року складено від 28.09.2012 року № 1974/22-4/34785802, яким зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 201, ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки відповідачем 16.10.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007422200 про визначення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 450 795,00 грн. основного платежу, 112 699,00 грн. штрафних санкцій; № 0007432200 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 429 329,00 грн. основного зобов'язання та 214 664,00 грн. штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування вищенаведених повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наступне.
Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно до п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
До витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України).
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізинг (п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 цього Кодексу).
Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача по поставці олії соняшникової нерафінованої у лютому, квітні 2012 року з ПП «Євротерм Харків» та ПП «Інтер Союз» підтверджуються наявними в матеріалах справи належними первинними документами, що відповідають вимогам законодавства, зокрема, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками про проведення розрахунків. Транспортування товару від продавців до позивача проведено найманим перевізником ФОП ОСОБА_4, який має у власності автоцистерни, ліцензію на здійснення вантажних перевезень. Надання послуг оформлено договором та актами виконаних робіт.
Факт перевезення товару від ПП «Євротерм Харків» та ПП «Інтер Союз» до позивача підтверджено у судовому засіданні також поясненнями свідків, які підтвердили, що вони безпосередньо перевозили олію соняшникову у вантажних цистернах із Харківської області від ПП «Євротерм Харків» та із Цюрупинського району Херсонської області від ПП «Інтер Союз» до м. Херсона для ПП «Вікойл», а потім далі покупцям позивача на території України. Зазначене підтверджується також відповідними товарно-транспортними накладними.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного спірних виконання договорів, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком судів про задоволення позову в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 28.09.2012 року № 1974 нікчемними правочинів ПП «Вікойл» із ПП «Євротерм Харків», ПП «Інтер Союз» в лютому, квітні 2012 року, враховуючи наступне.
Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Дії податкового органу по складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.
Позивач реалізував своє право на захист порушеного права шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі даного акта перевірки.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржуваними судовими рішеннями обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування в частині визнання протиправними дій та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові.
За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Замінити відповідача правонаступником Державною податковою інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.
Касаційну скаргу Державної податковою інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 2а-4771/12/2170 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 28.09.2012 року № 1974 нікчемними правочинів ПП «Вікойл» із ПП «Євротерм Харків», ПП «Інтер Союз» в лютому, квітні 2012 року.
В цій частині прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 2а-4771/12/2170 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
М. І. Костенко