ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2014 року м. Київ К/800/1578/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Костенко М. І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПолтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову та ухвалуПолтавського окружного адміністративного суду від 25.09.213 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року
у справі№ 2а-2514/12/2170
за позовомПриватного підприємства «Ареал»
до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.213 року у справі № 2а-2514/12/2170, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.07.2013 року № 0000862200 та № 0000842200.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 11, 86, 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки позивача з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, складено акт від 28.05.2013 року № 726/22/30296539, в якому відображено порушення позивачем, зокрема:
- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові доходи всього в сумі 1 118 136,00 грн.,
- п. п.138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати чим встановлено завищення валових витрат всього у сумі 1 118 136,00 грн.;
- п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, чим завищено податок на прибуток в сумі 195 673,79 грн.;
- п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 186 356,01 грн.
На підставі акта перевірки Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 року:
- № 0000842200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 279 534,01 грн., в тому числі 186 356,01 грн. - за основним платежем, 93 178,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 344 487,00 грн., в тому числі 229 658,00 грн. - за основним платежем, 114 829,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор-М», ПП «Зернопром», а саме на даних акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Валга» від 08.04.2013 року № 417/22.5-10/30285569, акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зернопром» від 10.04.2013 року № 434/22.5/32908536, акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП «Вектор-М» від 08.04.2013 року № 416/22.5-10/24829234.
Згідно із п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із приписами пп. 138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
У відповідності до абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізинг (п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 цього Кодексу).
Згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача та ПП «Валга», ТОВ СУРП «Вектор-М», ПП «Зернопром» підтверджуються наявними в матеріалах справи належними первинними документами, що відповідають вимогам законодавства.
Доставка товару здійснювалася на склад покупця за адресою с. Степне Полтавського району, який позивач орендує у ДПДГ «Степне» Полтавської державної с/г дослідної станції ім. М. І. Вавилова інституту свинарства і АПВ НААНУ, згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 4 від 20.03.2012 року.
Факт оплати товару, придбаного у ТОВ СУРП «Вектор-М», ПП «Зернопром», ПП «Валга» підтверджується банківськими виписками та довідкою ПП «Ареал» від 24.09.2013 року вих. № 39 про здійснення оплати контрагентам за поставлений товар.
Також судами встановлено, що зі змісту первинних документів в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.
Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, оскільки в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідач дійшов висновку про отримання позивачем від спірних контрагентів безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ПП «Ареал» згідно із пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ СУРП «Вектр-М», ПП «Зернопром», ПП «Валга», що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача та підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.
При цьому, копіями платіжних доручень підтверджується факт оплати товарів позивачем, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказаних контрагенті.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного спірних виконання договорів, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.213 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 2а-2514/12/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
М. І. Костенко