У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Рожина Ю.М.,

суддів Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю

позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Рівненської обласної ради Харчука В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 2 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 02 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує конституційне право на працю, ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі вказують, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду головного лікаря Рівненського обласного дитячого туберкульозного санаторію „Ново став" відповідно до наказу Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА № 17-к від 15.01.1999 року, проте суд першої інстанції даному документу належної оцінки не дав, а виходив з того, що позивач працював у відповідача на підставі контракту, укладеного на підставі рішення Рівненської обласної ради від 27.03.2009р. Стверджують, що позивач відмовився від укладення контракту, оскільки той погіршував умови праці, та продовжував працювати на підставі вищезазначеного наказу.

Зазначають, що суд першої інстанції діяв упереджено, однобічно оцінив докази, зокрема розпорядження голови Рівненської обласної ради від 26.03.2014р. про звільнення ОСОБА_1 з мотивів закінчення терміну дії контракту, якого той взагалі не підписував.

Звертають увагу на те, що в оскаржуване рішення не міститься однозначної позиції суду щодо того, працював ОСОБА_1 за безстроковою трудовою угодою, чи за контрактом, що є грубим порушенням вимог закону про обґрунтованість та вмотивованість судового рішення.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Конституція України (ст. 43) гарантує кожному рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до цього положення рівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин зафіксована і в Кодексі законів про працю (ст. 2-1).

У трудове законодавство термін "контракт" було введено Законом Української РСР "Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки" № 971-12 від 20 березня 1991 р.

У відповідності до вказаного Закону в Кодекс законів про працю були внесені зміни та доповнення і стаття 21 КЗпП України була доповнена третьою частиною, відповідно до якої контракт визнавався особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Було визначено, що сфера застосування контракту визначається законодавством.

Конституційний суд України, розглянувши справу за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок, вирішив, що термін "законодавство", що вживається в частині З статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, Конституційний суд України визнав за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

Законом України від 24 грудня 1999 року "Про внесення змін до Кодексу законів про працю" були внесені зміни в частину З статті 21 КЗпП України. Було встановлено, що сфера застосування контракту визначається законами України.

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі за № 06/2-4/66 від 6 травня 2000 р. надрукувало перелік законів, якими дозволяється укладення трудового договору у формі контракту, де зазначило, що укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників та протирічить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982 p.), ратифікованої Україною 4 лютого 1994 р.

При укладанні контракту, якщо це передбачено в прямій формі в законі України, належить керуватися Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", а також Типовою формою контракту з працівником, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 квітня 1994 р. № 23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1994 р. за № 84/298, з подальшими змінами та доповненнями, Типовою формою контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 з подальшими змінами,

Відповідно до пункту 3 статті 24 КЗпП України контракт укладається обов'язково в письмовій формі. Виходячи зі змісту статті 24 КЗпП України та Типової форми контракту, власник або уповноважений ним орган і працівник, укладаючи трудовий договір у формі контракту, підписують документ, який має цілком конкретну назву "контракт", причому контракт повинен бути підписаний обома сторонами в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються в кожної сторони контракту.

Відповідно до ст.16 Закону України „Основ законодавства про охорону праці" керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п'яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Рівненської обласної ради від 27 березня 2009 року №1173 погоджено на укладення контракту з ОСОБА_1 на посаду головного лікаря обласного дитячого туберкульозного санаторію „Новостав" для дітей з активними формами туберкульозу, строком з 27 березня 2009 року по 26 березня 2014 року.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 власноручно підписав контракт з обласною радою (а.с.10).

Відповідно до п.п.6.1,6.2 статуту комунального закладу „Обласний дитячий туберкульозний санаторій „Новостав" для дітей з активними формами туберкульозу" Рівненської обласної ради, затверджений головою Рівненської обласної ради, керівництво лікувально-профілактичною, організаційно-методичною діяльністю санаторію здійснюється головним лікарем, який призначається власником або уповноваженим ним органом шляхом укладення контракту. Головний лікар здійснює функції щодо керівництва санаторієм на підставі контракту, укладеному в установленому порядку.

Голова Рівненської обласної ради, розпорядженням №82 від 26 березня 2014 року, звільнив ОСОБА_1 із займаної посади головного лікаря обласного дитячого туберкульозного санаторію „Новостав" по закінченню терміну дії контракту, у відповідності до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Розпорядження голови Рівненської обласної ради №82 від 26 березня 2014 року відповідає п.7 Положення про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради №1142 від 4 березня 2014 року, за яким голова обласної ради в міжсесійний період роботи ради, як виняток видає розпорядження про звільнення керівників комунальних підприємств, установ закладів в порядку, встановленому законом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивач ОСОБА_1 підписав контракт на посаду головного лікаря обласного дитячого туберкульозного санаторію „Новостав" для дітей з активними формами туберкульозу, строком з 27 березня 2009 року по 26 березня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги щодо заперечення позивача на таку формою трудового договору з відповідачем не спростовано.

Факт підписання контракту та не оскарження його у встановленому законом порядку свідчить про погодження найманої особи на роботу за такою формою, як укладення контракту.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 02 липня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рожин Ю.М.

Судді: Ковальчук Н.М.

Максимчук З.М.