ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 32/365пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Садівницького товариства “Чорнобилець” |
на рішення | господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р. |
у справі | № 32/365пн |
за позовом | Садівницького товариства “Джерельце” |
до | Садівницького товариства “Чорнобилець” |
треті особи на стороні позивача: | 1) Садівницьке товариство ім. Мічуріна, 2) Садівницьке товариство “Ручейок”, 3) Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації”, 4) Артемівська районна державна адміністрація |
про | визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Любченко М.І., голова правління; |
відповідача: | — не з’явились; |
третьої особи 1: | Константинов В.М., голова правління; |
третьої особи 2: | — не з’явились; |
третьої особи 3: | — не з’явились; |
третьої особи 4: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Садівницьке товариство “Джерельце” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Садівницького товариства “Чорнобилець” про визнання права власності на 25 % будівлі та обладнання насосної станції, розташованій на території с. Артемівське –2, вул. Сосюри, б/н, загальною площею 152,5 м2, системи водопостачання та трубопроводу. У якості третіх осіб на стороні позивача Садівницьке товариство “Джерельце” зазначило Садівницькі товариства ім. Мічуріна та “Ручейок”.
Позовні вимоги Садівницьке товариство “Джерельце” обґрунтовувало тим, що між ним, Садівницькими товариствами “Чорнобилець”, ім. Мічурина та “Ручейок” було укладено низку договорів, за якими кожен набув право власності на певну частину насосної станції, проте у 2003 р. Садівницьке товариство “Чорнобилець” здійснило реєстрацію права власності насосної станції виключно на себе; у теперішній час Артемівська районна державна адміністрація скасувала цю реєстрацію, однак Садівницьке товариство “Чорнобилець” ухиляється від подальшої реєстрації права власності на відповідне майно з визначенням частки кожного власника.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.11.2005 р. до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” та Артемівську районну державну адміністрацію
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р. позовні вимоги Садівницького товариства “Джерельце” задоволено. Рішення мотивовано тим, що Садівницьке товариство “Джерельце” довело наявність у нього права власності на майно, яке є предметом спору.
Садівницьке товариство “Чорнобилець” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р., у якій просить вказане рішення скасувати та припинити провадження у справі. Касаційна скарга мотивована тим, що окремі твердження господарського суду, викладені у рішенні, яке оскаржується, не відповідають дійсності, господарським судом не вірно витлумачено зміст статуту Садівницького товариства “Чорнобилець”, і, крім того, господарський суд помилково прийшов до висновку про те, що Садівницьке товариство “Джерельце” не пропустило строку позовної давності.
Садівницьке товариство “Джерельце” скористало правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало відзив (пояснення) на касаційну скаргу Садівницького товариства “Чорнобилець”, у якому просить Вищий господарський суд України відмовити у її задоволенні.
Треті особи у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Садівницького товариства “Чорнобилець” не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення господарського суду, яке оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Садівницького товариства “Джерельце” та Садівницького товариства “Ручейок матеріали справи та доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Садівницького товариства “Чорнобилець” не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується:
— 01.01.2001 р. між Садівницькими товариствами “Джерельце”, “Чорнобилець”, ім. Мічурина та “Ручейок” було укладено договір, за умовами якого сторони досягли згоди щодо сумісного викупу у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Артема” водонасосної станції та доручили з метою виконання вказаного договору ведення торгів, укладання договорів і представництво садівницьких товариств голові Садівницького товариства “Чорнобилець” Реві В.І.;
— 26.07.2001 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Артема” та Садівницьким товариством “Чорнобилець” було укладено договір, предметом якого є передання у власність Садівницького товариства “Чорнобилець” будівлі насосної станції площею 152,5 м2, вартістю 4 298,00 грн., яка належала на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Артема”;
— 29.07.2001 р. будівля насосної станції, обладнання, а також система водопостачання та трубопроводи Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Артема” були передані Садівницькому товариству “Чорнобилець” за актом від 29.07.2001 р.;
— 26.08.2001 р. між Садівницькими товариствами “Джерельце”, “Чорнобилець”, ім. Мічурина та “Ручейок” укладено договір про сумісне володіння насосоною станцією та системою водопостачання, яким визначено, що відповідне майно передається у сумісну власність сторін; у цьому договорі відображено факт передачі відповідного майна;
— Садівницьке товариство “Джерельце” внесло кошти за викуп насосної станції та за виконання відновлювального ремонту.
Враховуючи викладене та виходячи зі ст. 128 ЦК УРСР (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Садівницьке товариство “Джерельце” довело наявність у нього права власності на майна, яке є предметом спору.
Посилання Садівницького товариства “Чорнобилець” у касаційній скарзі на невірне витлумачення господарським судом першої інстанції змісту статуту, внаслідок якого господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність у голови Садівницького товариства “Чорнобилець” повноважень на укладання договору від 26.08.2001 р., є необґрунтованим, оскільки вказаний договір, як правильно зазначив місцевий господарський суд, укладався головою Садівницького товариства “Чорнобилець” на виконання договору від 01.01.2001 р., а статутом Садівницького товариства “Чорнобилець” будь-яких обмежень щодо укладання договорів (їх видів, ціни або інше) не передбачено.
Твердження Садівницького товариства “Чорнобилець” у касаційній скарзі про те, що Садівницьке товариство “Джерельце” пропустило строк позовної давності при зверненні до господарського суду спростовується матеріалами справи, з яких вбачається (і це встановлено господарським судом першої інстанції), що про порушення права власності Садівницьке товариство “Джерельце” дізналось у 2003 р. з дій Садівницького товариства “Чорнобилець” щодо оформлення права власності на майно, яке є предметом спору, виключно на себе. Оскільки законодавством України позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), то відповідні твердження Садівницького товариства “Чорнобилець” є безпідставними, так як Садівницьке товариство “Джерельце” звернулось з позовом до господарського суду Донецької області у 2005 р., тобто у межах встановленого строку позовної давності.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв’язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Садівницького товариства “Чорнобилець” на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2006 р. у справі № 32/365пн залишити без задоволення, а вказане рішення –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало