ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 серпня 2014 р. Справа № 802/2796/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся адвокат ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 з адміністративним позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області про визнання противними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_2 направлено запит про доступ до публічної інформації від 27.06.2014 року, в якому вона просила направити на її адресу інформацію про перелік функціональних повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3 та направити копію посадової інструкції останнього.

Оскільки, листом від 03.07.2014 року за вих. №7/14-3561-14 відповідачем надано лише перелік повноважень ОСОБА_3, однак не направлено копію посадової інструкції, в той же час не зазначено обгрунтованих підстав того, що вказана інформація не є публічною інформацією в розрізі Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області щодо не надання запитуваних документів на запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації від 27.06.2014 року та просить зобов'язати інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області надати ОСОБА_2 документи, які зазначені у запиті від 27.06.2014 року, у чіткій відповідності з чинним законодавством України та встановити 10-денний строк, з дня набрання постановою суду законної сили для подання інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до Вінницького окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, надав заперечення на адміністративний позов (вх. № 16321 від 14.08.2014 року), у відповідності до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на адресу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_2 направлено запит про доступ до публічної інформації від 27.06.2014 року щодо направлення на її адресу інформації про перелік функціональних повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3 та надання копії посадової інструкції останнього (а.с. 9).

Листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області від 03.07.2014 року за вих. №7/14-3561-14 позивачу надано інформацію про перелік повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3, однак у надані копії посадової інструкції останнього відмовлено з підстав того, що вказана інформація не є публічною інформацією в розрізі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон).

Стаття 1 Закону передбачає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положення ст. 3 Закону встановлюють, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації

Відповідно до п.1 ст.13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Статтею 14 Закону встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Тобто, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень, як розпорядника інформації, що була отримана або створена ним в процесі виконання своїх обов'язків, надати таку публічну інформацію суб'єкту звернення.

Доступ до інформації, згідно зі ст. 5 Закону, забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч.1, 2 ст. 19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Судом встановлено, що в контексті зазначеної норми на адресу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_2 направлено запит про доступ до публічної інформації від 27.06.2014 року щодо надання інформації про перелік функціональних повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3 та надання копії посадової інструкції останнього

Відповідач листом від 03.07.2014 року за вих. № 7/14-3561-14 надано інформацію про перелік повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3, однак у надані копії посадової інструкції останнього відмовлено з підстав того, що вказана інформація не є публічною інформацією в розрізі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як свідчать надані до суду письмові заперечення відповідача, останній вважає, що посадова інструкція не є інформацією яка отримана або створена інспекцією в процесі виконання своїх посадових обов'язків та не є інформацією, що знаходиться у володінні інспекції як розпорядника, відтак відсутні ознаки публічності такої інформації, визначені ст.1 Закону.

Відповідач в запереченнях зазначає, що частиною 1 статті 6 Закону закріплено, що інформацією з обмеженим доступом є 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

До службової інформації відносять інформацію 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (ч.1 ст. 9 Закону).

Посадова інструкція - це документ, який регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов'язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників.

Тобто, посадова інструкція регламентує конкретні обов'язки, завдання, права, відповідальність, організаційно-правовий статус працівника та забезпечує належні умови для ефективної праці. Окрім того, виключає вільне трактування співробітниками їх функцій і повноважень, виключає необхідність постійного роз'яснення підлеглим їхніх зобов'язань, а також заощадить час при ознайомленні кожного нового працівника з його завданнями та обов'язками.

Надаючи правову оцінку вказаному посиланню відповідача суд виходив з того, що ч. 1 ст. 15 Закону закріплено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо- організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме, про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Тобто, в розрізі вказаних приписів, виключенням щодо надання публічної інформації є внутрішньо-організаційні акти.

Так, як зазначено вище, посадова інструкція регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов'язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників.

Зі змісту ч.3 ст.9 Закону слідує, що перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Таким чином, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області на основі зазначеного імперативу зобов'язана, як розпорядник інформації, направити копію посадової інструкції головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3 позивачу.

Суд звертає увагу відповідача, що одним із принципів розпорядника інформації є вільне отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області надати ОСОБА_2 документи, що вказані у запиті від 27.06.2014 року, у чіткій відповідності з чинним законодавством України, підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправними дій інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області щодо не надання запитуваних документів на запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації від 27.06.2014 року, суд зауважує наступне.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

Дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Як зазначено вище, п.1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст. 20 Закону).

Судом з'ясовано, що відповідачем на запит про доступ до публічної інформації від 27.06.2014 року, в межах встановленого зазначеною нормою строку, надано позивачу відповідь від 03.07.2014 року за вих. № 7/14-3561-14 з переліком повноважень головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області ОСОБА_3, однак за відсутності копії посадової інспекції.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не надання запитуваних документів на запит ОСОБА_2

Судом також надано правову оцінку вимозі позивача щодо встановлення 10-денного строку, з дня набрання постановою суду законної сили, для подання інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до Вінницького окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови.

Так, ч.1 ст. 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, дана норма передбачає диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи заявлений предмет спору, суд не вбачає підстав для зобов'язання інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області подати в 10-денний строк, з дня набрання даним судовим рішенням законної сили, звіт про його виконання.

Крім того, суд також не знаходить підстав для задоволення заявленої в судовому засіданні представником позивача вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно з частиною І статті 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які падають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом,

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дні поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, та визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позивачем не додано до адміністративного позову достатні та належні докази понесення ним витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката в сумі 1000 грн. (довідку-рахунок адвоката щодо обсягу реально виконаної ним роботи, кількості робочих годин та погодинної вартості наданих послуг), суд вважає, що дана вимога є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме: зобов'язати інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області надати ОСОБА_2 документи, що вказані у запиті від 27.06.2014 року, у чіткій відповідності з чинним законодавством України, в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує ОСОБА_2 з Державного бюджету України здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір ) в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області надати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) документи, що вказані у її запиті про доступ до публічної інформації від 27.06.2014р., у відповідності з чинним законодавством України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 36,54 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя: Секретар: