У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кеміня М.П., Боднар О.В., при секретарі Чейпеш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Фрале» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року про закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Фрале» до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ТОВ «Фрале» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання її дій неправомірними.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2014 року провадження у даній справі було відкрито, а ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2014 року було закрито провадження у справі.

Не погодившись із такою ухвалою Товариство оскаржило її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим просить ухвалу місцевого суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності апелянта, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши відповідача - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник із господарсько-правового договору, що укладений між юридичними особами.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

У главі 2 розділу I ЦПК України визначено загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати, - тобто встановлено критерії, за якими цивільні справи належать до цивільної юрисдикції.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також про інші правовідносини, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес, а відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав.

Звертаючись до суду з позовом про визнання дій неправомірними Товариство вказало відповідачем фізичну особу ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 у даному спорі є фізичною особою, а не є суб'єктом господарювання чи суб'єктом підприємницької діяльності.

У випадку ж встановлення місцевим судом тієї обставини, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, то це не перешкоджає розгляду справи, а є підставою для відмови в задоволенні позову по суті.

Таким чином, висновок місцевого суду про суб'єктний склад спору та відсутність правових підстав для розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

На дані обставини місцевий суд уваги не звернув, тому ухвалу про закриття провадження у справі визнати законною не можна.

За таких обставин ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 липня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: