У Х В А Л А
Іменем України
20 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кеміня М.П., Куштана Б.П., при секретарі Чейпеш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Міжгірського районного суду від 1 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Електрон-Воловець», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити перерахунок страхових виплат і видати довідку про середньомісячний заробіток, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що перебував із ЗАТ «Електрон-Воловець» (правонаступником якого є Товариства з додатковою відповідальністю «Електрон-Воловець») у трудових відносинах.
05.02.1990 року, працюючи на посаді фрезерувальника 5 розряду, отримав каліцтво зі стійкою втратою працездатності 70%, а з 16.05.1995 року - 60% безстроково.
У зв'язку з цим позивач визнаний інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію.
Вказував, що рішенням Воловецького районного суду від 03.06.2002 року відповідача зобов'язано здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди та виплату недоплачених сум ОСОБА_4 починаючи з вересня 1996 року.
Виконуючи це рішення відповідач 04.07.2002 року провів перерахунок, встановив розмір відшкодування шкоди з 01.04.2001 року в сумі 132,16 грн. та виплатив позивачеві 1277,04 грн.
Зазначав, що такий перерахунок хибний і призвів до заниження середньої заробітної плати, оскільки відповідач при його здійсненні застосував співвідношення 100 000 карбованців до 1 гривні, замість 1 карбованця до 1,05 гривні, що передбачено Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року.
Посилаючись на дані обставини ОСОБА_4 просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру відшкодування з урахуванням указаного вище Закону та видати довідку про середню місячну заробітну плату.
Рішенням Міжгірського районного суду від 1 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Козик М.В. та представника третьої особи - Стасишина І.Д., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебував із ЗАТ «Електрон-Воловець» (правонаступником якого є Товариства з додатковою відповідальністю «Електрон-Воловець») у трудових відносинах та 05.02.1990 року, працюючи на посаді фрезерувальника 5 розряду, отримав каліцтво зі стійкою втратою працездатності 70%, а з 16.05.1995 року - 60% безстроково.
У зв'язку з цим позивач визнаний інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію в розмірі 949 грн.
Згідно рішення Воловецького районного суду від 03.06.2002 року відповідача зобов'язано здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди та виплату недоплачених сум ОСОБА_4 починаючи з вересня 1996 року.
На виконання цього рішення відповідач видав наказ № 1 від 04.07.2002 року, провів перерахунок за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року, виплатив 1277,04 грн. заборгованості та встановив з 01.04.2001 року розмір відшкодування шкоди в сумі 132,16 грн.
Також встановлено, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2002 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалено стягнути на користь позивача:
- із ЗАТ «Електрон-Воловець» - 3990 грн. 20 коп. різниці між перерахованими розмірами відшкодування втраченого заробітку і виплаченими сумами;
- з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування - 1456 грн.
Цим же рішенням зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування щомісячно виплачувати позивачу страхову виплату в сумі 120 грн. 92 коп., починаючи з 01.11.2002 р. і до чергового підвищення тарифних ставок і окладів пожиттєво.
З довідки Фонду соціального страхування від 01.07.2014 р. № 128/15-05-02 видно, що позивачу, починаючи з листопада 2002 р. щомісячно виплачується страхова виплата, проіндексована відповідно до закону «Про індексацію грошових доходів громадян» і постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078.
Доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року № 537/96-ВР є небгрунтованими.
Вказаним Законом № 537/96-ВР встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
Даний Закон не регулює правовідносини, що виникли між сторонами та застосований до них бути не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення цих вимог процесуального права позивач не довів суду обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
За таких обстави висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Міжгірського районного суду від 1 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: