АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2149/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 52 Бурлака О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Качан О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачана О. В.

суддівМагди Л. Ф. , Сіренка Ю. В.

при секретаріЯремич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Миронівська птахофабрика» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що з 19 березня 2010 року на підставі наказу № 358-К він був прийнятий відповідачем на роботу водієм автотранспортних засобів (самоскид) транспортної служби, з оплатою згідно штатного розкладу та випробувальним терміном один місяць, після спливу якого продовжував працювати водієм на цьому підприємстві до 28 липня 2010 року.

28 липня 2010 року його не було допущено до виконання службових обов'язків у зв'язку з відстороненням від їх виконання на час перевірки за фактом нестачі у нього паливно-мастильних матеріалів. З наказом про відсторонення від роботи його ознайомлено не було. Згодом йому стало відомо, що відсторонено його за наказом № 950-к від 28 липня 2010 року.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9 липня 2013 року позивача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки за місцем роботи.

27 липня 2013 року позивачу було надано наказ про його звільнення з посади водія за п.8 ст.40 КЗпП України та, в послідуючому, видано трудову книжку і проведено розрахунок за відпрацьовані позивачем у 2010 році вісім днів у сумі 369,26 грн.

Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку оцінив у 30 000 грн.

Просив суд визнати незаконним та скасувати накази № 950-к ОСОБА_6 від 28 липня 2010 року та № 485-к від 26 липня 2013 року про його звільнення, визнати звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 7 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «Миронівська птахофабрика» в частині визнання незаконним та скасування наказу № 950-к від 28 липня 2010 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В задоволенні позову ОСОБА_6 в частині: визнання незаконним та скасування наказу № 485-к від 26 липня 2013 року, визнання звільнення на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлення його на роботі, стягнення з ПрАТ «Миронівська птахофабрика» на користь ОСОБА_6 за період з 28 липня 2010 року по 27 липня 2013 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 58 320,грн. 90 коп, індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1 386 грн. та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди та витрат правову допомогу відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2014 року рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року скасовано рішення суду та ухвалу апеляційного суду Черкаської області в частині відмови у визнанні незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача та учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: позивач працював в ПАТ «Миронівська птахофабрика» на посаді водія автотранспортних засобів (самоскид) транспортної служби з 19 березня 2010 року з оплатою згідно штатного розкладу та випробувальним терміном один місяць.

Наказом по ПАТ «Миронівська птахофабрика» № 950-к ОСОБА_6 відсторонено від роботи з 28 липня 2010 року без виплати заробітної плати за даний період у зв'язку з виявленням факту крадіжки 26 липня 2010 року 235,5 л дизельного палива водієм ОСОБА_6, поданням заяви по даному факту до Канівського міськрайонного відділу Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а також з метою збереження матеріальних цінностей підприємства до винесення судом вироку по справі.

Наказом № 485-к від 26 липня 2013 року ОСОБА_6 "звільнено за розкрадання майна власника, п.8 ст. 40 КЗпП України". Підставою звільнення вказана ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9.07.2013 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинену ним крадіжку дизельного пального з ПАТ «Миронівська птахофабрика».

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу № 485-к від 26.07.2013 року про звільнення, суд першої інстанції виходив із того, що застосування Закону України «Про амністію» по відношенню до ОСОБА_6 звільняє його від кримінальної відповідальності, але не реабілітує, і він вважається особою, яка скоїла злочин передбачений ч. 1 ст. 191 КК України (крадіжка). Оскільки вина ОСОБА_6 доведена, на думку суду, відповідач мав всі законні підстави для видачі наказу про звільнення за п. 8 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з вчиненням розкрадання за місцем роботи.

Проте до висновку про законність наказу про звільнення суд прийшов передчасно виходячи із наступного.

П. 8 ст. 40 КЗпП України передбачає право власника звільнити працівника у разі вчинення ним за місцем роботи крадіжки, в тому числі дрібної. Вина працівника у скоєнні крадіжки в такому випадку має бути підтверджена вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Застосування вказаної норми законодавства про працю надано у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»: судам належить мати на увазі, що відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з підстав учинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (ст. 21 КУпАП), незалежно від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час учинене розкрадання). Тобто, особа вважається невинуватою до тих пір, поки факт розкрадання не буде встановлено вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, законодавством визначено вичерпний перелік засобів для встановлення доказів, що підтверджують факт розкрадання майна власника. Інші докази щодо вчинення розкрадання, у тому числі винесення судом ухвали про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, не є підставою для застосування саме п. 8 ст. 40 КЗпП України.

На момент звільнення позивача обвинувального вироку, що вступив в законну силу відносно нього ухвалено не було. Також не виносився вирок відносно ОСОБА_6 і на час ухвалення судами рішень у даній справі.

За відсутності підстав передбачених п. 8 ст. 40 КЗпП України, звільнення позивача неможливо визнати таким, що відповідає вимогам матеріального закону, тобто звільнення є незаконним і працівник підлягає поновленню на ту посаду, з якої був звільнений.

При встановленні суми компенсації позивачу за період вимушеного прогулу слід виходити із наступного.

В період з 28.07.2010 року по 28.07.2013 року позивач не працював в зв'язку із відстороненням його від роботи згідно наказу № 950-к від 28.07.2010 року. Вказаний наказ про відсторонення ОСОБА_6 своєчасно не оскаржив, у визнанні наказу незаконним йому відмовлено рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2013 року, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування йому компенсацій за вимушений прогул за цей період.

Компенсації підлягає період прогулу з 28.07.2013 року - дата звільнення, по 20.08.2014 року - дата винесення рішення суду.

Для розрахунку середньої заробітної плати береться довідка відповідача на а.с. 51 про заробіток позивача перед звільненням. Два повні місяці перед звільненням позивач працював у травні і в червні 2010 року, відповідно середній місячний заробіток: (664,63+ 1895,45) : 2 = 1445,04 грн.

За 12 повних місяців прогулу: 12 х 1445,04 = 17340,48 грн.

У липні 2013 року 3 робочих дні прогулу при 23-х робочих днях у місяці, відповідно середньоденний заробіток 1445,04 : 23 = 62,83 грн, сума компенсації за липень 62,83 х 3 = 188,49 грн.

У серпні 2014 року 14 робочих днів прогулу при 21-у робочому дню у місяці, відповідно середньоденний заробіток 1445,04 : 21 = 68,81 грн, сума компенсації за серпень 68,81 х 14 = 963,34 грн.

Всього сума компенсації: 17340 + 188,49 + 963,34 = 18492,31 грн.

При виплаті нарахованої компенсації бухгалтерія відповідача зобов'язана із нарахованої суми провести відрахування податків до бюджету та інших обов'язкових платежів до різних фондів.

У стягненні компенсації за невикористану відпустку слід відмовити, оскільки така компенсація йому нарахована згідно наказу № 485-к від 26.07.2013 року про звільнення в сумі 450,64 грн (а.с. 11), та виплачена, за винятком податків та зборів, 29.07.2013 року в сумі 369,28 грн - а.с. 28.

У стягненні моральної шкоди слід відмовити виходячи із наступного.

Наявність моральної шкоди позивач мотивує безпідставним позбавленням на протязі трьох років заробітку та фактом незаконного звільнення.

Однак у визнанні незаконним наказу від 28.07.2010 року про відсторонення від роботи відмовлено, а саме за цим наказом позивач три роки не отримував заробітної плати, що вважає фактором заподіяння моральної шкоди. Якщо наказ про відсторонення не визнаний незаконним, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності наказу у вигляді виплати компенсації.

Факт вчинення позивачем ОСОБА_6 крадіжки на підприємстві встановлено ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9.07.2013 року, яка позивачем не оскаржувалась. За фактом крадіжки у відповідача виникли підстави для застосування до працівника заходів впливу, як дисциплінарних так і матеріальних.

Сам по собі факт неправильного застосування за наказом від 26.07.2013 року заходів дисциплінарного стягнення, за змістом ст. 237-1 КЗпП України, не є підставою для визнання спричинення моральної шкоди.

Витрати позивача на правову допомогу мають бути компенсовано частково, пропорційно задоволеній частині позову, в розмірі 2500 грн.

Із відповідача також налужить стягнути в користь держави судовий збір за розгляд справи у суді, в розмірі 1% задоволеного позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати на 1.01.2014 року - 257,60 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Керуючись п. 8 ст. 40 КЗпП України, п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати рішення в частині відмови в позові про визнання наказу № 485-к від 26.07.2013 року незаконним, визнання звільнення незаконним, стягнення компенсації за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди та судових витрат.

Винести в цій частині позову нове рішення, яким:

визнати незаконним наказ № 485-к від 26.07.2013 року про звільнення ОСОБА_6 за п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_6 на роботі водія автотраспортних засобів (перевезення сипучих вантажів) транспортної служби ПАТ "Миронівська птахофабрика" з 21 серпня 2014 року.

Стягнути з ПАТ "Миронівська птахофабрика" в користь ОСОБА_6 компенсацію заробітної плати за період з 28.07.2013 року по 20.08.2014 року в сумі 18492,31 грн, за винятком відрахованих бухгалтерією відповідача податків та обов'язкових платежів до різних фондів..

У стягненні з ПАТ "Миронівська птахофабрика" в користь ОСОБА_6 моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ПАТ "Миронівська птахофабрика" в користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Стягнути з ПАТ "Миронівська птахофабрика" в прибуток держави 257,60 грн судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1445,04 коп, за винятком відрахованих бухгалтерією відповідача податків та обов'язкових платежів до різних фондів, підлягає до негайного виконання.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення рішення колегії та можуть бути оскаржені в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :