ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року м. Львів № 876/4051/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання : Корнієнко О.А.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

11.07.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 31.12.1988 року та із врахуванням пільг, які надаються відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стягнути із відповідача на його користь недоотриману пенсію з 23.04.2006 року по 09.07.2012 року із врахуванням обчислення заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 31.12.1988 року відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року позов задоволено часткового. Суд визнав протиправними дії пенсійного органу щодо врахування при обчисленні пенсії позивачу заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 30.04.2012 року та неврахування пільг, які надаються відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії із врахуванням для її обчислення заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 31.12.1988 року та із врахуванням пільг, які надаються відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд стягнув із пенсійного органу на користь позивача недоотриману пенсію за період з 23.04.2006 року по 09.07.2012 року з врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 31.12.1988 року та з врахуванням пільг, а саме із збільшенням понаднормового стажу на 5 років, які надаються відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з даною постановою, апелянт Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи пенсійний орган призначив позивачу пенсію з 23.04.2006 року та застосовував порядок обчислення визначений нормою ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин ).

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід ) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р.

Матеріалами пенсійної справи підтверджується що при розрахунку заробітної плати з якої обчислюється пенсія позивачу пенсійний орган прийняв до уваги отриманий дохід з 01.01.1984 р. по 28.12.1988 р. що становить - 60 - календарних місяців ) та весь період трудової діяльності з 01.07.2000 р. ( з 01.07.2001 р. по 30.04.2002 р. ) на що суд першої інстанції не звернув уваги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обчислення заробітної плати при призначенні пенсії позивачу здійснено у відповідності з чинним законодавством і зазначені в позові обставини є припущенням.

Крім того, апеляційний суд вважає, що твердження ОСОБА_1 про те, що пенсійний орган при призначені останньому пенсії не врахував пільги при обчисленні пенсії є необґрунтованим оскільки, в заяві адресованій пенсійному органу 11.10.2010 р. позивач про ці обставини не вказує та не заявляє відповідних вимог. Тому, колегія суддів вважає що пенсійний орган не порушував прав, свобод та інтересів позивача, що не позбавляє останнього звернутись повторно до відповідача з відповідною заявою.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити..

Керуючись ст.160, ст.195, ст. 198, ст.202, ст. 207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року - скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель