Судове рішення #38380447

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року 810/2413/14


Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Куля В.С.,

представника позивача - Мірошниченка І.Д.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (далі - Товариство) до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003122201 від 04.03.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання, щодо сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 480200,35 грн., прийнято ДПІ з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам Закону. Зазначив, що висновки ДПІ відносно факту вчинення Товариством правопорушення є помилковими, оскільки, вони є необґрунтованими та безпідставними, адже, акт перевірки складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, яка проведена без з'ясування фактичних обставин реальності взаємовідносин з контрагентом, хоча, всі необхідні та належним чином засвідчені копії первинних документі були надані для перевірки. Вважає, що висновок ДПІ, щодо відсутності фінансово-господарських операцій між Товариством і ТОВ "Вістол", є безпідставним та неправомірним, оскільки, реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними та іншими документами, а також тим, що всі проведені операції відображені в податковому і бухгалтерському обліку. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов і пояснив, що право на формування податкового кредиту у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться та підтверджуються первинними документами. Звернув увагу на те, що співробітниками об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області в ході проведення перевірки ТОВ "Вістол" (контрагент Товариства) встановлено порушення Закону, зокрема: те що формування показників, які відображені у декларації з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, не підтверджено первинними документами, обов'язковість складання яких передбачено нормами чинного законодавства; встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність основних фондів; невідповідність руху придбаних та реалізованих товарі, робіт та послуг; відсутність даних щодо продажу придбаних товарів згідно ЄДРПН майна. Тому, Товариством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 269830,25 грн. в листопаді 2011 року та завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 571650,10 грн., зокрема, в серпні 2011 року на - 284995,94 грн., в жовтні 2011 року на - 286654,16 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №532664 судом встановлено, що Товариство зареєстроване Баришівською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 27.02.1995 з ідентифікаційним кодом 20580086 (том 1. а.с. 60).

Відповідно до свідоцтва №200118747 РБ №034852 від 03.04.2013, Товариство зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (том 1, а.с. 62).

Згідно витягу з ЄДРПОУ №01-30-009 станом на 16.01.2014, видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; оптова торгівля фруктами й овочами; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах (том 1, а.с. 61).

Судом встановлено, що 31.01.2014 ДПІ на підставі наказу №68 від 30.01.2014, згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (дала - ПК) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ТОВ "Вістол" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (том 1, а.с. 58). За результатами даної перевірки складено акт №62/2200/20580086 від 05.02.2014 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 15-50).

Під час проведення зазначеної перевірки ДПІ встановлено порушення податкового законодавства, а саме, п.209.2 пп.209.15.1 п.209.15 ст.209, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК, п.3 та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №11 від 12.01.2011 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 269830,25 грн. за листопад 2011 року; завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 571650,10 грн. в тому числі за серпень 2011 року на суму 284995,94 грн. та жовтень 2011 року на суму 286654,16 грн.

Із змісту акта перевірки випливає, що ДПІ дійшла до зазначеного вище висновку ураховуючи під час аналізу господарських правовідносин між Товариством та ТОВ "Вістол" висновки акта ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області №2/22/32926534 від 13.11.2013 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Вістол" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 20.09.2013 (далі - акт перевірки контрагента) (том 2, а.с.187-249, том 3, а.с. 2-54).

Зокрема, у акті перевірки контрагента за ТОВ "Вістол" встановлено порушення податкового законодавства щодо: завищення валових доходів та доходів, що впливають на визначення об'єкту оподаткування; завищення валових витрат та витрат, що впливають на визначення об'єкту оподаткування, що призвело до їх завищення; завищення податкових зобов'язань; завищення податкового кредиту.

17.02.2014 Товариство подало заперечення на акт перевірки №234. Проте, 27.02.2014 ДПІ надала відповідь на заперечення №374/10/10-17-22-01, якою висновки акта перевірки залишила без змін (том 1, а.с. 51-53, 54-55).

04.03.2014 ДПІ, на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0003122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 480200,35 грн., з яких 269830,25 грн. - основний платіж, 210370,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (том 1, а.с. 13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму необхідно застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочин учинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статті 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

Необхідно зазначити, що статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що ДПІ в акті перевірки ставить під сумнів здійснення господарських операції між Товариством та ТОВ "Вістол", у зв'язку із відсутністю фактів реального здійснення ним господарських операцій, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

03.08.2011 Товариство та ТОВ "Вістол" уклали договір генерального підряду №11/Б-11 (далі - договір генерального підряду) та підписали додатки до нього з яких: додаток №1- графік оплати по договору, додаток №2 - виконання робіт згідно умов договору, додаток №3 - перелік обладнання, що вводиться в експлуатацію. Предметом даного договору є розробка проекту системи вертикального освітлення; монтаж системи вертикального освітлення потужністю 80 Вт/м.кв в тепличних блоках №1-2; перепідключення електричної системи теплиць; розширення штучної водойми; облаштування прилеглої території; підготовка для введення в експлуатацію тепличних блоків №1-2, складських приміщень і обладнання згідно додатку №3 до договору. Вартість роботи і матеріалів на момент укладення договору складає 9423038. 00 грн. Договір вступив у силу з дня його підписання (том 1, а.с. 72-76, 77, 78, 79).

На підтвердження того, що роботи, які передбачені у договорі генерального підряду, виконані Товариство суду надало наступні документи:

- робочий проект реконструкції системи нижнього освітлення рослин в теплицях А і Б Товариства за адресою смт. Баришівка, Баришівського р-ну, Київської області (місцезнаходження Товариства) (том 1, а.с. 192-245, том 2, а.с. 5-6);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (і витрат), що підписані ТОВ "Вістол" та Товариством, за жовтень 2011 року форми №КБ-3 від 07.10.2011 та за листопад 2011 року форми №КБ-3 від 19.11.2011 (том 1, а.с. 81-82, 94-95, 96);

- акти приймання виконаних будівельних робіт, що підписані ТОВ "Вістол" та Товариством, за жовтень 2011 року форми №КБ-2в від 07.10.2011 та за листопад 2011 року форми №КБ-2в від 19.11.2011 (том 1, а.с. 83-89, 90- 92);

- акт здачі-приймання виконаних робіт від 19.11.2011 (том 1, а.с. 93);

- акт прийому-передачі (том 2, а.с. 7)

- підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) за жовтень 2011 року (том 1, а.с. 97- 106);

- податкові накладні: №5 від 05.08.2011, №6 від 07.10.2011, №12 від 09.11.2011, №24 від 18.11.2011, №25 від 19.11.2011 (том 1, а.с. 119, 120, 121, 122, 123);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних, зокрема, щодо отриманих податкових накладних: від 15.09.2011, від 16.11.2011, від 19.12.2011 (том 1, а.с. 124-125, 126-129, 130-134);

- платіжні доручення: №2788 від 05.08.2011, №2949 від 13.10.2011, №3013 від 01.11.2011, №3045 від 09.11.2011, №3081 від 18.11.2011, №3249 від 10.01.2012, №3449 від 01.03.2012, №3766 від 07.06.2012, №3770 від 08.06.2012, №3771 від 08.06.2012 (том 1, а.с. 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116);

- банківську виписку по особовому рахунку з 25.07.2011 по 31.12.2011 (том 2, а.с. 32-163);

- картку рахунку 631 (контрагенти ТОВ "Вістол") за період з 01.08.2011 по 30.11.2013 (том 1, а.с. 117-118);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 103 (необоротні активи) за 23.04.2014 - 23.04.2014 (том 1, а.с. 191);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 15 (інвестиції) за 23.04.2014 - 23.04.2014 (том 1, а.с. 190);

- кредитний договір №16 від 25.07.2011. За умовами даного договору ПАТ "Банк Перший" відкриває Товариству не відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України з загальним лімітом в сумі 11500000,00 грн., в межах якої надає Позичальнику в користування грошові кошти для закінчення будівництва тепличного комплексу, збільшення рівня досвітки теплиці (проектне фінансування), зі ставкою 19% річних за користування сумою кредиту) (том 2, а.с. 23-31);

- договір №13/07 від 19.07.2011. За умовами даного договору ТОВ "ПВФ Електросвіт" зобов'язується виготовити та поставити, а Товариство зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію (світильники ЖСП 08У ТО 250 в комплекті з лампами Master Green Power 250 Е40 (том 2, а.с. 8-11). На підтвердження того, що зазначений договір виконано, суду надано:

видаткові накладні, що видані на підставі договору №13/07 від 19.07.2011: №РН-0000002 від 21.09.2011, №05091100001 від 05.09.2011, №0000004 від 28.10.2011 (том 2, а.с. 12, 14, 15);

податкові накладні, що виписані на підставі договору №13/07 від 19.07.2011: №2 від 05.09.2011, №6 від 21.09.2011, №7 від 28.02.2011 (том 2, а.с. 20, 21, 22);

товарно-транспортну накладну №3 від 21.09.2011 (том 2, а.с. 13);

картку рахунку 631 (контрагент ТОВ "ПВФ Електросвіт") з 01.07.2011 по 31.12.2013 (том 2, а.с. 16-18);

оборотно-сальдову відомість по рахунку 15 (інвестиції) з 12.03.2014 по 12.03.2014 (том 2, а.с. 19).

Отже, із вищезазначених документів випливає, що суду надано первинні документи, які підтверджують: факт руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Вістол"; факт виконання робіт ТОВ "Вістол" для Товариства, а саме, розроблення проекту системи вертикального освітлення; монтажу системи вертикального освітлення потужністю 80 Вт/м.кв в тепличних блоках №1-2; перепідключення електричної системи теплиць; розширення штучної водойми; облаштування прилеглої території; підготовки для введення в експлуатацію тепличних блоків №1-2, складських приміщень і обладнання. А також, вищезазначені документи свідчать про наявність господарської мети у контрагентів при виконанні умов договору генерального підряду.

Окрім цього, із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №000575, довідки АБ №320581 з ЄДРПОУ від 31.05.2011 та свідоцтва №100231552 НБ №166296 від 01.07.2009 судом встановлено, що на час укладання і виконання договору генерального підряду ТОВ "Вістол" зареєстроване Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області як юридична особа 02.06.2004, є платником податку на додану вартість, а видами діяльності його є: виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань; будівництво будівель; виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; інші види оптової торгівлі; діяльність у сфері інжинірингу; проведення розслідувань та забезпечення безпеки (том. 1, а.с. 63, 64, 65,).

Також, судом встановлено, що на час укладання і виконання договору генерального підряду ТОВ "Вістол" мало ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) із строком дії з 30.12.2010 по 18.08.2013, що видана 10.01.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області за №556804; мало дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (роботи в охоронних зонах ліній електропередачі, а також споруд на них; роботи в діючих електроустановках (напругою до 35 кВ); монтаж, ремонт електроустановок та електрообладнання) із строком дії з 26.05.2011 по 26.05.2014, що виданий Територіальним управлінням Держгірпомнагляду по Луганській області за №330.11.09-45.21.1; мало дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (зварювальні, газополум'яні роботи; роботи на висоті, в тому числі з риштувань, підйомними і підвісними колисками, з механічними підіймачами та автомеханічними драбинами; будівництво, зведення, монтаж і демонтаж будівель, споруд, а також відновлення і зміцнення їх аварійних частин) із строком дії до 27.01.2014, що виданий Територіальним управлінням Держгірпомнагляду по Луганській області за №052.11.09-45.21.1 (том 1, а.с. 66-69, 70, 71).

Суд звертає у вагу на те, що зазначені вище обставини актом перевірки не спростовано.

Представник ДПІ не заперечив, а в акті перевірки немає посилань на те, що на момент укладання чи виконання договору генерального підряду установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Вістол" скасовані або визнані недійсними за рішенням суду.

ДПІ в акті перевірки не зазначено і під час судового розгляду справи не подано суду доказів на підтвердження того, що правочин укладений між Товариством та контрагентом - ТОВ "Вістол", визнаний в судовому порядку недійсним, доказів, що свідчили б про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, які підтверджують його виконання, а також, доказів про наявність судових рішень, які набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Вістол".

Необхідно зазначити, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Із акта перевірки випливає, що на час проведення перевірки, а також, станом на день розгляду даної адміністративної справи, відносно посадових осіб Товариства та ТОВ "Вістол" не було постановлено вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

На підставі вищенаведеного, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність мети у Товариства та його контрагента - ТОВ "Вістол" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акта, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз реальності настання умов правочину.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з ТОВ "Вістол", суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК (редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (абз.2 п.198.2 ст.198 ПК).

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем (абз.3 п.198.2 ст.198 ПК).

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами) (абз.4 п.198.2 ст.198 ПК).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (абз.5 п.198.2 ст.198 ПК).

В пункті 198.3 статті 198 ПК зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п.198.3 ст.198 ПК).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз.2 п.198.6 ст.198 ПК).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (абз.3 п.198.6 ст.198 ПК).

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (абз.4 п.198.6 ст.198 ПК).

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (абз.5 п.198.6 ст.198 ПК).

Статтею 201 ПК встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК).

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (абз.2 п.201.6 ст.201 ПК).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК).

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.201.9 ст.201 ПК).

Із системного аналізу вищенаведених норм ПК випливає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи те, що Товариством, як доказ здійснення господарських операцій, надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону №996-XIV, фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає твердження ДПІ про нікчемність укладеного між Товариством та ТОВ "Вістол" договору генерального підряду - безпідставним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст.44 ПК)

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ "Вістол" за листопад 2011 року.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Ураховуючи наведене, необхідно зазначити, що замовник не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства виконавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

ДПІ не подано доказів того, що Товариство знало або могло дізнатися про те, що ТОВ "Вістол", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, а також, доказів того, що Товариство було безпосередньо залучене до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11, 71 КАС передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, ДПІ не надано суду доказів, які підтверджують доводи про відсутність господарської операції між Товариством та ТОВ "Вістол" та доказів про правомірність прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Посилання ДПІ у акті перевірки на акт перевірки контрагента, суд вважає, неналежним та недопустимим доказом. Отже, ДПІ не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування Товариством податкового кредиту за листопад 2011 року у зв'язку із здійсненням господарських операцій з ТОВ "Вістол".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами підтверджується наведеними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

Також, суд звертає увагу на те, що з приводу висновку, щодо порушення Товариством п.209.2 пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК, у акті перевірки не аргументовано, а також, представником ДПІ, під час розгляду даної адміністративної справи, не надано доказів які б підтвердили факт такого порушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0003122201 від 04.03.2014 прийняте ДПІ безпідставно.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому, його належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003122201 від 04.03.2014, що прийняте Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, код ЄДРПОУ 20580086) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.




Суддя Басай О.В.



Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 липня 2014 р.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація