ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2014 року Справа № 5006/19/58пд/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоШевчук С.Р.,
суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Мірфос"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р.
та на рішеннягосподарського суду Донецької області від 23.04.2014 р.
у справі№ 5006/19/58пд/2012 господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємства "Мірфос" (надалі - ПП "Мірфос")
доПублічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний Банк" (надалі - ПАТ "ПУМБ")
провизнання недійсним кредитного договору
та за зустрічним позовом простягнення поточної заборгованості за кредитним договором
за участю представників:
від позивача- не з'явилися
від відповідача- Микитенко О.В., довір. № 955 від 06.06.2014 р.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2012 року ПП "Мірфос" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "ПУМБ" про визнання недійсним кредитного договору № 93/MPL-ліміт від 29.05.2007 р.
У вересні 2012 року ПАТ "ПУМБ" звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до ПП "Мірфос" про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором № 93/MPL-ліміт від 29.05.2007 р. за період з 27.06.2009 р. по 09.08.2012 р. включно у розмірі 817 787,62 грн., а саме: заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 721 180,31 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 50 487,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 46 119,65 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2013 р. (колегія суддів у складі: Демідова П.В. - головуючий суддя, судді Бокова Ю.В., Риженко Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р. (колегія суддів у складі: Кододова О.В. - головуючий суддя, судді Азарова З.П., Геза Т.Д.), у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено; зустрічні позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПП "Мірфос" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за відсотками нарахованими у період з 27.06.2009 р. по 09.08.2012 р. в сумі 644 865 грн., інфляційну складову відсоткової заборгованості в сумі 41 277,63 грн.; в іншій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Губенко Н.М.) скасовано рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р. в частині зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 721 180,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 46 119,65 грн., та в цій частині направлено справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р. залишено без змін.
Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2014 р. (колегія суддів у складі: Захарченко Г.В. - головуючий суддя, судді Говорун О.В., Кучерява О.О.) зустрічні позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором № 93/MPL-ліміт від 29.05.2007 р. у розмірі 797 332,70 грн. задоволено частково, стягнуто з ПП "Мірфос" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за відсотками в сумі 751 213,05 грн., інфляційну складову відсоткової заборгованості в сумі 45 105,87 грн., в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.) рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПП "Мірфос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.05.2007 р. між ЗАТ "ПУМБ" (банк, правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ") та ПП "Мірфос" (позичальник) укладено кредитний договір № 93/MPL-ліміт (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 500 000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Кредит надається позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 1 500 000 грн.
Цільовим призначенням кредиту відповідно до п. 2.1.1. кредитного договору визначено поповнення обігових коштів.
Згідно з п. 4.1. кредитного договору надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника.
За умовами п. 6.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 23.05.2009 р.
У відповідності з п. 7.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, обумовлених нижче, зокрема: відсотки за користування кредитом, що нараховуються банком за ставкою в розмірі 16,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік).
Відповідно до п. 7.2.3. кредитного договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.
У п. 7.2.4. кредитного договору встановлено, що нараховані відсотки повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця.
У разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням грошового зобов'язання за весь час прострочення (п. 12.1. кредитного договору).
За своєю правовою природою договір № 93/MPL-ліміт від 29.05.2007 р. є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою, зокрема, в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його (позикодавця) банківський рахунок.
У відповідності з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору ПАТ "ПУМБ" надало ПП "Мірфос" кредитні кошти в загальній сумі 1 500 000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
У свою чергу, ПП "Мірфос" не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним як позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо повного та своєчасного погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.
Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, що у ПАТ "ПУМБ" були наявні всі підстави для звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Водночас, судами з'ясовано, що 22.05.2009 р. господарським судом Донецької області порушено провадження у справі № 42/58б про банкрутство ПП "Мірфос" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
ЗАТ "ПУМБ" (правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ") звернулось до господарського суду із заявою № MPL-23/29 від 23.07.2009 р. у справі № 42/58б про банкрутство ПП "Мірфос", в якій просило визнати його вимоги за кредитним договором № 93/MPL-ліміт від 29.05.2007 р., що складаються з заборгованості за кредитом в сумі 1 464 600,33 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими станом на 14.06.2009 р., в сумі 14 374,01 грн., які включити до реєстру вимог кредиторів ПП "Мірфос". Заявою № MPL-23/103 від 14.04.2010 р. банком уточнено розмір вимог до боржника та визначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 1 421 179,11 грн., до складу якої входить заборгованість за кредитом в сумі 1 419 742,60 грн. та заборгованість за відсотками станом на 26.06.2009 р. в сумі 1 436,51 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.04.2010 р. у справі № 42/58б кредиторські вимоги ЗАТ "ПУМБ" за кредитним договором включені до реєстру кредиторів ПП "Мірфос" в розмірі 1 421 179,11 грн. як грошові зобов'язання першої черги.
Ухвалою від 24.11.2010 р. у справі № 42/58б затверджено схвалений комітетом кредиторів план санації ПП "Мірфос".
Ухвалою від 26.03.2014 р. провадження у справі № 42/58б про банкрутство ПП "Мірфос" припинено (у зв'язку з виконанням боржником всіх зобов'язань перед кредиторами).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
У відповідності зі ст. 14 даного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, за умовами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), є поточними кредиторами.
Місцевим та апеляційним господарськими судами вірно встановлено, що оскільки зобов'язання з повернення кредиту виконано позичальником несвоєчасно, на підставі п. 7.1. кредитного договору Банком у період з 27.06.2009 р. по 24.03.2014 р. продовжено нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
За умовами п. 10.3.7.3. кредитного договору позичальник зобов'язався з 01.08.2007 р. щомісячно забезпечувати надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті позичальником в банку, в будь-якій валюті в розмірі не менш ніж 60 % від загального обсягу надходжень грошових коштів на рахунки позичальника у банківських установах. Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обов'язку позичальник зобов'язався забезпечити щомісячно в перший банківський день календарного місяця надання банку довідок від інших банківських установ про всі відкриті поточні рахунки в інших банківських установах та про оборот коштів або про їх відсутність по зазначеним рахункам станом на останнє число кожного календарного місяця за попередній календарний місяць частки надходжень грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку.
При цьому, згідно з п. 7.2.1.2. кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язання, встановленого підпунктом 10.3.7.3. цього договору, починаючи з першого дня невиконання чи неналежного виконання зазначених зобов'язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2 % (два відсотки) річних (із розрахунку 365 днів на рік) і будуть нараховуватись банком за цією збільшеною відсотковою ставкою до тієї дати, коли зазначене зобов'язання буде виконане позичальником належним чином.
Судами встановлено, що ПП "Мірфос" не виконало взяті на себе зобов'язання згідно з п. 7.2.1.2. та10.3.7.3. кредитного договору, у зв'язку з чим з 26.06.2009 р. ПАТ "ПУМБ" було підвищено відсоткову ставку за кредитним договором до 18,9 % річних.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що, виходячи з положень п.п.7.2.3., 7.2.4 кредитного договору, нараховані відсотки мають поточний характер вимог в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами є істотною умовою кредитного договору та не носить характеру штрафних санкцій.
Врахувавши той факт, що докази погашення відповідачем за зустрічним позовом заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 751 213,05 грн. не були надані суду під час розгляду справи по суті, а також з огляду на вищевикладене, суди обґрунтовано та правомірно задовольнили заявлені зустрічні позовні вимоги про стягнення з ПП "Мірфос" заборгованості за відсотками за період з 27.06.2009 р. по 24.03.2014 р. в сумі 751 213,05 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищий господарський суд України погоджується із здійсненим місцевим господарським судом перерахунком, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, в результаті чого обґрунтованими визнані вимоги ПАТ "ПУМБ" про стягнення інфляційних втрат в сумі 45 105,87 грн.
Щодо поданої до Вищого господарського суду України ПП "Мірфос" касаційної скарги, слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мірфос" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. та рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2014 р. у справі № 5006/19/58пд/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
Суддя С.В. Мирошниченко
Суддя (доповідач) В.І. Татьков