ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 910/4602/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоШевчук С.Р.,

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.05.2014 р.

у справі№ 910/4602/14 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (надалі - Банк)

доУкраїнсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс ЛТД" (надалі - Підприємство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7

простягнення 28 168 905,28 грн.

за участю представників:

від позивача- Гузієнко Я.М., довір. №391 від 16.06.2014 р.

від відповідача-Додух О.О., довір. № 10-Ім від 10.04.2014 р.

від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-09-11-Ф від 19.09.2011 р., з урахування Договору поруки № 05-375/Пр від 19.09.2011 р., всього 28 168 905,28 грн., з яких: 19 129 301,69 грн. - заборгованості за кредитом, 5 929 051,53 грн. - заборгованості за процентами, 2 648 229,08 грн. - пені за кредитом, 462 322,98 грн. - пені за процентами.

Заявлені позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань поручителя за позичальника за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 19.09.2011 р., з урахування Договору поруки від 19.09.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.09.2011 р. між Банком та громадянином ОСОБА_7 (позичальник) укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-09-11-Ф (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику було відкрито кредитну лінію з лімітом 2 380 000 грн. терміном користування з 19.09.2011 р. по 16.03.2012 р. включно, зі сплатою 20 % річних, ціль надання кредиту - на споживчі цілі.

В подальшому, між Банком та ОСОБА_7 було укладено низку додаткових угод, згідно з умовами яких до Кредитного договору вносилися деякі зміни.

Так, Додатковою угодою № 2 від 10.11.2011 р. було збільшено ліміт кредитної лінії до 6 111 802 грн.

Додатковою угодою № 4 від 21.12.2011 р. ліміт кредитної лінії було збільшено до 44 111 802 грн.

Також, Додатковою угодою № 7 від 16.03.2012 р. було продовжено термін повернення кредиту до 07.02.2013 р.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Кредитного договору виникли зобов'язальні відносини.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Банк надав позичальнику кредитні кошти у передбачених Кредитним договором порядку та розмірах, що підтверджується відповідними виписками Банку про рух коштів між ним та позичальником.

Водночас, судами встановлено, що ОСОБА_7 не виконав належним чином та в повному обсязі свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, що призвело до утворення заборгованості перед Банком.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання позичальником його зобов'язань за Кредитним договором між Банком (кредитор), Підприємством (поручитель) та ОСОБА_7 (боржник) було укладено Договір поруки № 05-375/Пр від 19.09.2011 р. (надалі - Договір поруки), з урахуванням Додаткової угоди до нього № 1 від 10.11.2011 р.

Відповідно до п. 1 Договору поруки, в редакції додаткової угоди від 10.11.2011 р., поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових угод до нього, укладеним між кредитором та боржником, за умовами якого останній зобов'язаний кредитору до 16.03.2012 р. включно в порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 6 111 802 грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 4 Договору поруки визначено, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

У відповідності з п. 5 Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість. Поручитель зобов'язаний негайно письмово попередити боржника про таку вимогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк направив Підприємству вимогу № 02/4902 від 31.01.2014 р. про погашення заборгованості згідно з Кредитним договором, за змістом якої вимагав невідкладно виконати кредитне зобов'язання та терміново погасити заборгованість в розмірі 25 821 570,33 грн., в будь-якому іншому випадку Банк буде змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Однак, як вірно зазначено місцевим та апеляційним господарськими судами, за умовами Договору поруки, з урахуванням додаткової угоди до нього, відповідач поручився перед Банком за виконання боржником (позичальником) зобов'язань за Кредитним договором та додатковими угодами до нього лише у розмірі 6 111 802 грн. та щодо сплати процентів за користування ним, комісії та штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Доказів надання Підприємством поруки за збільшену суму кредиту в розмірі 44 111 802 грн. та укладення будь-яких додаткових угод до Договору поруки, крім угоди від 10.11.2011 р., судам надано не було.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення період, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення суми кредиту навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України Банком касаційної скарги, слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. у справі № 910/4602/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков