ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 910/21993/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоШевчук С.Р.,

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.03.2014 р.

у справі№ 910/21993/13 господарського суду міста Києва

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Європейський стандарт" (надалі - Позивач-1) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" (надалі - Позивач-2)

доПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (надалі - Відповідач, Банк)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (надалі - ТОВ "Екобуд")

провизнання недійсними договорів поруки та іпотеки

за участю представників:

від позивача-1- Мороз В.В., довір. від 06.09.2013 р.

від позивача-2- Мороз В.В., довір. від 06.09.2013 р.

від відповідача- не з'явилися

від третьої особи- не з'явилися

вільний слухач- ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. (суддя Нечай О.В.) позов задоволено повністю:

- визнано Договір поруки № 93/980-ЮО/П-1 від 23.07.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна", недійсним.

- визнано Договір поруки № 93/980-ЮО/П від 23.07.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Європейський стандарт", недійсним.

- визнано Іпотечний договір № 93/980-ЮО/12010 від 23.07.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Європейський стандарт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 4735, недійсним.

- визнано Іпотечний договір № 93/980-ЮО/12010-1 від 23.07.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 4745, недійсним.

- визнано Іпотечний договір майнових прав № 93/980-ЮО/12010-2 від 23.07.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 4754, недійсним.

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Європейський стандарт" суму сплаченого судового збору в розмірі 2 295 грн.

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний Альянс", що діє від імені, як компанія з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Вітчизна" суму сплаченого судового збору в розмірі 3 442 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.05.2007 р. між ТОВ "Партнер-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Конверсбанк", яке, в свою чергу, перейменовано на ПАТ "Міський комерційний банк" (надалі - Банк, Відповідач) та ТОВ "Екобуд" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 93/980-ЮО (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 10 000 000 грн., в рамках якої банк надав позичальнику кредит окремими траншами. Строк дії кредитної лінії з 31.05.2007 р. до 29.05.2009 р., дата повернення кредиту - 29.05.2009 р., призначення кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 18,5 % річних у гривні.

До Кредитного договору укладалася низка додаткових угод.

23 липня 2010 року між Банком та Позивачем-1, (поручитель-1), з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, було укладено Договір поруки № 93/980-ЮО/П (далі - Договір поруки 1), за умовами якого поручитель-1 безвідзивно та безспірно зобов'язався відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору, а саме:

- повернути до 29.02.2012 р. (включно) кредит у сумі 19 400 000 грн.;

- сплачувати у валюті кредиту (гривні) нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 23 % процентів річних та інші, передбачені Кредитним договором платежі;

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-1 поручитель-1 відповідає перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель-1 відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки-1 поручитель-1 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань позичальника у повному об'ємі грошовими коштами, які будуть отримані від реалізації нерухомого майна, яке є власністю поручителя-1, а саме: квартири №№ 49, 60, 71, 76, 79, 81, 84, 86, 90 за адресою Сумська обл., м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 48-А.

Також 23.07.2010 р. між Банком (іпотекодержатель) та Позивачем-1 (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 93/980-ЮО/І2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 4735 (надалі - Іпотечний договір-1), згідно з умовами якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передав в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: квартири №№ 49, 60, 71, 76, 79, 81, 84, 86, 90 за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 48-А.

Крім того, 23.07.2010 р. між Банком та Позивач-2 (поручитель-2) було укладено Договір поруки № 93/980-ЮО/П-1 (надалі - Договір поруки-2), відповідно до умов якого поручитель - 2 безвідзивно та безспірно зобов'язався відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із Кредитного договору, а саме:

- повернути до 29.02.2012 р.(включно) кредит у сумі 19 400 000 грн.;

- сплачувати у валюті кредиту (гривні) нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 23 % процентів річних та інші, передбачені Кредитним договором платежі;

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-2 поручитель-2 відповідає перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель-2 відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки-2 (з урахуванням внесених змін) поручитель-2 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань позичальника у повному об'ємі грошовими коштами, які будуть отримані від реалізації нерухомого майна, яке є власністю поручителя-2, а саме: квартири №№ 44, 56, 58, 60, 104, 349, 428 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрівське, вул. Теплична, буд. 38, та майнових прав, які є власністю поручителя-2, на об'єкти нерухомості в житловому будинку, що будуються в селі Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Красного пахаря, будівельний номер об'єкту - 2 В другого житлового комплексу, будинок 3, черга 3, кількість поверхів - 10, кількість секцій 3, а саме, на квартири, перелічені у п. 1.4. Договору поруки-2.

Також 23.07.2010 р. між Банком та Позивачем-2 було укладено Іпотечний договір № 93/980-ЮО/І2010-1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 4745 (надалі - Іпотечний договір-2), за умовами якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передав в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: квартири №№ 44, 56, 58, 60, 104, 349, 428 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрівське, вул. Теплична, буд. 38.

23 липня 2010 року між Банком та Позивачем-2 було укладено Іпотечний договір майнових прав № 93/980-ЮО/І2010-2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 4754 (надалі - Іпотечний договір-3), відповідно до якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передав в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) майнові права на об'єкти нерухомості в жилому будинку, що будується в с. Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Красного Пахаря, будівельний номер об'єкту - 2 В другого житлового комплексу будинок № 3, черга 3, кількість поверхів - 10, кількість секцій - 3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1 та позивач-2 звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними зазначених вище договорів з підстав їх суперечності нормам чинного законодавства

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності з положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) встановлено, що компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" передбачено, що управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема, використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що все майно (майнові права), надане в іпотеку за спірними Іпотечними договорами та за рахунок якого позивач-1 та позивач-2 поручились за належне виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, є власністю позивача-1 та позивача-2.

Крім того, п. 1.4. Кредитного договору визначено, що призначенням кредиту є поповнення обігових коштів позичальника, тобто ТОВ "Екобуд".

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірних висновків, що жодних належних та допустимих доказів того, що отримання вищезазначеного кредиту ТОВ "Екобуд" пов'язано з діяльністю позивача-1 та позивача-2 суду надано не було.

З огляду на викладене, судами обґрунтовано зазначено, що укладення між ТОВ "Екобуд" та Банком Кредитного договору та, відповідно, надання ТОВ "Екобуд" кредитних коштів за цим договором жодним чином не пов'язано з функціонуванням позивача-1 та позивача-2.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірною та аргументованою позицією господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, що Позивачем-1 та Позивачем-2 при укладенні з Банком спірних Договорів поруки та Іпотечних договорів було порушено п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів), а тому зміст Договорів поруки та Іпотечних договорів суперечить актам цивільного законодавства, що тягне за собою визнання їх недійсними на підставі вказаної вище норми, ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним господарським судом, правомірно та підставно задовольнив заявлені позивачем-1 та позивачем-2 вимоги.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України Банком касаційної скарги, слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у справі № 910/21993/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков