Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/1233/14-ц
Провадження № 6/270/67/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області подання ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ МАКІЇВСЬКОГО МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ «Про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1», -
в с т а н о в и в:
11.03.2014 року до суду надійшло подання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції «Про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1», на обґрунтування якого зазначено, що у них на виконанні з 22.12.2004 року перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3703 від 25.10.2004 року, виданого Центрально-Міським районним судом міста Макіївки Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1, 1969 року народження, місце мешкання: АДРЕСА_1, - на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.10.2004 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно інформації, наданої ДПС України, боржник доходів не отримує, не має зареєстрованих відкритих рахунків в банківських установах, земельних ділянок та автомототранспортних засобів. У зв'язку з тим, що аліменти боржник сплачує нерегулярно та не в повному обсязі, утворилась заборгованість по аліментам, яка станом на 03.03.2014 року складає 8400,00 гривень, що свідчить про умисне його невиконання. Також боржник отримав паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 року код 1446, тому просили встановити тимчасове обмеження у праві його виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за судовим рішенням.
Відповідно до частини 2 статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Державний виконавець Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Руденко Я. В. у судове засідання не з'явилась, однак звернулась до суду із клопотанням, викладеним у пункті 2 прохальної частини подання, зареєстрованого за вхідним № 5063/14-вх від 11.03.2014 року, про розгляд справи за її відсутності.
Частина 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у державного виконавця свідчить прохальна частина подання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межи України, що міститься в матеріалах справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання державним виконавцем особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, суд вважає, що подання є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
25 жовтня 2004 року Центрально-Міським районним судом міста Макіївки Донецької області видано виконавчий лист № 2 - 3703 про стягнення з ОСОБА_1, 1969 року народження, на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 70,00 гривень на кожну дитину, з 21.10.2004 року до досягнення дітьми повноліття.
22 грудня 2004 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Бобровим С. В. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження із стягнення на підставі виконавчого листа № 2 - 3703 з боржника ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2
Згідно повідомлення начальника МРЕВ ДАІ УМВС України в Донецькій області Рибікова О. М. № Д/16 - 673 від 25.01.2005 року за обліком їх відділу на ім'я ОСОБА_1 автотранспорт не значиться.
Відповідно до повідомлення начальника Управління земельних ресурсів у місті Макіївці Донецької області Балюк Л. С. № 01 - 172 від 18.01.2012 року, згідно архівної земельно-кадастрової інформації /з 1991 року/ громадянин ОСОБА_1 як землекористувач не значиться.
З відповіді начальника ВГІРФО Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області Коротич В. В. від 13.01.2012 року убачається, що ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 року, код 1446.
Під час розгляду цього подання, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів /посадових осіб/ - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів /посадових осіб/, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на положення частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
При цьому, стягувачем визнається фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ /частина друга статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»/.
Положеннями частини першої статті 19 та частин першої і другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача, про що виносить відповідну постанову.
Вирішуючи подання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1, суд виходить з того, що це є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів /посадових осіб/, яке регулюється відповідно до розділу VI Цивільного процесуального кодексу України.
Так, з огляду на положення частини першої статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів /посадових осіб/ вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
У свою чергу, положення пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Як убачається з положень статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до положень статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
З огляду на положення статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
На необхідності застосування наведених вище норм національного та міжнародного права звертає увагу також й Верховний Суд України у своїх Узагальненнях судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року.
Як убачається із змісту подання, у якості правової підстави встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції зазначені положення пункту 18 частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Але, при цьому, жодних доказів існування у боржника заборгованості, визначених рішенням суду, а також вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зазначеного зобов'язання Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції надано суду не було.
Крім того, аналізуючи положення статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що суб'єктом звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є державний виконавець, яким здійснюється відповідне виконавче провадження.
Як убачається із змісту постанови від 22.12.2004 року, виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів за виконавчим листом № 2-3703 від 25.10.2004 року відкрито державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Бобровим С. В.
У свою чергу, до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон звертається державний виконавець Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Руденко Я. В.
Але, у випадку заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.
Всупереч наведеним нормам правам, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції не надав суду відомостей про заміну державного виконавця Боброва С. В. на іншого державного виконавця.
Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, а також вказані норми права, суд приходить до висновку про необґрунтованість подання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції «Про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1» та необхідність відмовити у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 33 Конституції України, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статтею 313 Цивільного кодексу України, статтями 1, 8, 11, 19 і 25 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 1 і 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Узагальненням Верховного Суду України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 11, частиною 1 статті 58, частиною 1 статті 60, статтями 61, частиною 2 статті 208, частинами 4 і 5 статті 209, частиною 1 статті 223, пунктом 24-1 частини 1 статті 293, частиною 2 статті 294, частиною 1 статті 296 та статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України,-
у х в а л и в:
У задоволенні подання ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ МАКІЇВСЬКОГО МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ «Про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1» відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Ухвалу постановлено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко