АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/801/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2494/14

Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В.

Доповідач Прядкіна О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

При секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, територіальний відділ Управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування ухвали сесії сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про зобов"язання вчинити дії, усунення перешкод у користуванні власністю та земельною ділянкою, відшкодування шкоди та відновлення межі земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово змінював та доповнював й остаточно просив визнати незаконною та скасувати ухвалу 13 сесії 22 скликання Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про приватизацію земельних ділянок від 24 жовтня 1997 року, визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку від 11 травня 1998 року, виданий Абазівською сільською радою відповідачу ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12га та скасувати державну реєстрацію права власності останнього на цю земельну ділянку. Просив також зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан земельної ділянки загального користування до попереднього стану шляхом звільнення проїзду, розташованого по АДРЕСА_1 між житловими будинками № 2 та № 4 від каналізаційної системи, паркану, повністю відновити дорожнє покриття та заборонити йому використовувати проїзд інакше ніж за цільовим призначенням (т.7 а.с.21-24).

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 незаконно було виділено земельну ділянку, частина якої фактично є проїздом до його двору, яким він безперешкодно користувався тривалий час, проте на сьогодні позбавлені такого права, оскільки ця земельна ділянка належить відповідачу, який чинить їм перешкоди у здійсненні проїзду.

В червні 2012 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_3 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з вимогами, аналогічними ОСОБА_1(т.5,а.с.2-7,33-34).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1та ОСОБА_3та після неодноразових уточнень остаточно просив зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 увійти у межі своєї земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні ним частиною його земельної ділянки, яка знаходиться у ОСОБА_1 у користуванні під гаражем за адресою: АДРЕСА_3 та відновити зазначену межу; заборонити відповідачам використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку під додатковий в'їзд (виїзд) до свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2; зобов'язати відповідачів очистити забруднену відходами будівництва частину його земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 та відновити родючість ґрунту; стягнути з відповідачів солідарно судові витрати ,стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду за порушення його громадянських прав у розмірі 5000 грн. за використання його власності у власних цілях та спричинену шкоду в розмірі 3500 грн.; скасувати запис про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 від 10 квітня 2011 року, реєстраційний номер 33377070 та державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 21 вересня 1994 року видане виконкомом Абазівської сільської ради померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.7 а.с.25-28).

Справа слухалась неодноразово.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, територіальний відділ Управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області, ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано частково незаконною та скасовано ухвалу 13 сесії 22 скликання Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про приватизацію земельних ділянок громадян» від 24 жовтня 1997 року в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ №025366 від 11 травня 1998 року, виданий Абазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га в межах згідно з планом, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,12 га в межах згідно з планом, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровану в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551 11 травня 1998 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить cкасувати рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов"язання ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан земельної ділянки до попереднього стану шляхом звільнення проїзду, розташованого по АДРЕСА_3 між житловими будинками №№ 2 та 4 від каналізаційної системи,паркану, повністю відновити дорожнє покриття та заборонити йому використовувати проїзд інакше ніж за цільовим призначенням, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав:

Судом вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25 жовтня 1994р. після смерті ОСОБА_4 успадкував житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_2. Серед спадкового майна, зокрема, знаходився гараж «Е» ( т.1, а.с.10).

Згідно державного акта про право приватної власності на землю від 15 липня 1997 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 25 га, що складається з ділянки АДРЕСА_4 та ділянки АДРЕСА_5 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства.

За договором купівлі-продажу від 24 вересня 1988 року ОСОБА_2 придбав жилий будинок , що знаходився на присадибній ділянці площею 0, 06 га.

Ухвалою Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про приватизацію земельних ділянок від 24 жовтня 1997 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 15 га для обслуговування жилого будинку та 11 травня 1998 року ним отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0, 12 га, що розташована на території с.Абазівка.

Відповідно до ст. 17 ЗК України (у редакції 1990 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до ст. 23 ЗК України (у редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, районний суд вірно виходив з того, що приймаючи ухвалу 13 сесії 22 скликання, Абазівська сільська рада Полтавського району та області «Про приватизацію земельних ділянок громадян» від 24 жовтня 1997 року в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована на території Абазівської сільської ради, допустила порушення діючих на той час ст.ст.4,17 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990р.)

Надання земельних ділянок у користування відповідно до діючої на той час ст. 19 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990р.) здійснювалось сільськими, селищними Радами народних депутатів, які надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також , зокрема, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння, тощо.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Однак Абазівською сільською радою не приймалось відповідне рішення щодо надання ОСОБА_2 додатково земельної ділянки до 0,06 га, на якій розташоване придбане ним у 1988р.домоволодіння

Посилання на «Погосподарську книгу господарства с.Абазівка, дачники за 1991-1995 роки», в якій зазначено, що за ОСОБА_2 налічується 0,15 га суперечить зазначеному Порядку.

В суді апеляційної інстанції голова Абазівської сільської ради підтвердила, що рішень сільської ради щодо додатково виділення ОСОБА_2 до земельної ділянки площею 0,06 га, на якій розташоване належне йому домоволодіння по АДРЕСА_3 , не приймалось.

Зазначена обставина призвела до того, що як встановлено висновком судової будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи від 10.04.2014р., згідно схеми накладення державних актів на землю гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на план інвентаризації земельних ділянок (фактичне користування) складеного ПП «Полтавська земельна компанія» вбачається, що частини земельних ділянок, які належать гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 накладені одна на одну. З точки зору державного акту ІV-ПЛ № 046312 від 15 липня 1997 року виданого гр.. ОСОБА_1 гараж літ. «В» в домоволодіння по АДРЕСА_2 побудований на земельній ділянці, що належить гр. ОСОБА_1 З точки зору державного акту ІІІ-ПЛ № 025366 від 11.05.1998 року виданого гр. ОСОБА_2, частина гаража літ. «В» в домоволодінні по АДРЕСА_2, Полтавського району, Полтавської області побудований на земельній ділянці, що належить гр. ОСОБА_6 З точки зору державного акту кадастровий номер 5324080101:01:003:0169 від 13.03.2010р. виданого гр. ОСОБА_7 частина гаража літ. «В» в домоволодінні по АДРЕСА_2, побудований на земельній ділянці, що належить гр. ОСОБА_7

Не відповідність фактичних меж земельних ділянок державним актам про право власності на земельну ділянку стало можливим за рахунок порушення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі № 43 від 04.05.1999 року із змінами різними Виконавцями робіт (суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт) в частині розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельні ділянки, відповідно вимогам які були на той час.

Каталоги координат поворотних точок мають обмежений доступ та використовуються для службового користування (лист Полтавського ДП «Полтавського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» том.7 а.с. 207).

В даному випадку встановити про розташування частини гаража, збудованого ОСОБА_1, ОСОБА_3 та позначеному літ. «В» в технічному паспорті на домоволодіння по АДРЕСА_2 Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці, якою володіє ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на землю серія ІІІ-ПЛ№ 025366 від 11 травня 1998 року не представляється можливим, так як зазначений гараж при накладенні державних актів ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 водночас знаходяться на цих земельних ділянках.

Проте, ОСОБА_7 до участі в справі не залучався, у зв"язку з чим для вжиття заходів по приведенню у відповідність фактичних меж земельних ділянок сторін даного спору та тих, що зазначені в Державних Актах про право власності на землю ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу на адресу Абазівської сільської ради.

Разом з тим, є правомірним володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,06 га, на якій розташоване придбане ним 24.09.1988р. домоволодіння. Тому висновок місцевого суду про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ №025366 від 11 травня 1998 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га, порушує його право власника на розпорядження тією часткою, що придбана ним на законних підставах та належним чином підтверджена. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга ОСОБА_2 частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гаражем «В», районний суд зазначив, що позивачем не заявлено вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, хоча проїзд між житловими будинками №№ 2 та АДРЕСА_6 належить до земель територіальної громади, яка вправі звернутися до суду з відповідними вимогами.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Позивач ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в цій частині в заяві від 25 березня 2013р., вказував, що його позов " зумовлений створенням йому прямих перешкод для реалізації набутого відповідно до закону права користування землею комунальної власності - зокрема, проїздом до власного будинковолодіння шириною 4м", який ОСОБА_2 зменшив до 1-1,5м та, в свою чергу, просить заборонити його використовувати.

Так, наявність проїзду на землі Абазівської сільської ради відображена в описі зовнішніх меж земельної ділянки, позначеної від літери «Г» до літери «Д» шириною 4м на плані до Державного акту від 15. 07.1997р., виданого ОСОБА_1 ( т.1,а.а.12).

Факт безпідставного переносу огорожі ОСОБА_2 в сторону проїзду на відстань близько 50 см довжиною більше 12 м по АДРЕСА_3 зафіксовано актом №1 від 30.03.2011р.постійно діючої комісії по земельним питанням Абазівської сільської ради ( т.3,а.с.161) та актами, складеними в лютому-березні 2013р. мешканцями с.Абазівка ( т.7,а.с. 138-153).Зазначені обставини підтверджені свідченнями свідків ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та експертом ОСОБА_13

Таким чином, виходячи з положень, визначених ст.16,391 ЦК України рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про зобов"язання ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан земельної ділянки до попереднього стану шляхом звільнення проїзду, розташованого по АДРЕСА_3 між житловими будинками №№ 2 та 4 від паркану, який перешкоджає ОСОБА_1 вільному проїзду до належного йому гаражу.

Відносно позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 увійти у межі своєї земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2; та усунути перешкоди в користуванні ним частиною його земельної ділянки, яка знаходиться у ОСОБА_1 у користуванні під гаражем за адресою: АДРЕСА_3 та відновити зазначену межу; заборонити відповідачам використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку під додатковий в'їзд (виїзд) до свого домоволодіння, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що планувальне рішення земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно проекту забудови 2003р. не змінилось в порівнянні з існуючим розташуванням житлового будинку і господарських споруд, а розбіжності в площі земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні та зазначеної в Державному акті пояснюються перевищенням точності виміру нормативній базі 1997 і 2009 років.

Заперечення в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо наявності проїзду на землі Абазівської сільської ради між житловими будинками №№ 2 та 4 по АДРЕСА_3 спростовується відомостями Державного акту, виданого ОСОБА_1, стосовно якого жодних позовних вимог не заявлено.

Посилання в апеляційній скарзі на недотримання державних будівельних норм, існуючих для облаштування проїздів, не можуть бути прийняті до уваги, так як ці норми стосуються забудов населених пунктів та проїзду транспорту на дорогах загального користування, а даний спір стосується користування частиною земельної ділянки старої забудови, існуючої між домоволодіннями.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року змінити в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ №025366 від 11 травня 1998 року, виданий Абазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га, визнавши його недійсним в частині передачі у приватну власність ділянки площею 0,06 га та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку цією ж площею, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Абазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровану в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551 11 травня 1998 року.

Скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гаражем «В», ухваливши в цій частині нове рішення.

Зобов"язати ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан земельної ділянки до попереднього стану шляхом звільнення проїзду, розташованого по АДРЕСА_3 між житловими будинками №№ 2 та 4 від паркану.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. СУДДІ: