Єдиний унікальний номер 255/947/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4349/2014

Категорія 27

Головуючий в I інстанції Алтухова О.С.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

______________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 18 лютого 2014 року Банк уточнив позов, який обґрунтував тим, що 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в сумі 65 000 доларів США з терміном повернення не пізніше 22 травня 2029 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13% річних. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено відповідні договори поруки, а 13 травня 2011 договір поруки укладено також між банком та ОСОБА_1 Свої зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки відповідачі не виконують, внаслідок чого станом на 13 лютого 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 88 584,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13лютого 2014 року становить 757 455,21 грн., з яких: 62 813,43 дол. США, що за курсом НБУ становить 537 098,80 грн. - кредитна заборгованість; 22931,99 дол. США, що за курсом НБУ становить 196084,57 грн. - заборгованість по процентам; 313,22 доларів США, що за курсом НБУ становить 2678,25 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2525,36 доларів США, що за курсом НБУ становить 21593,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам. Позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути в солідарному порядку з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором №11349598000 від 22 травня 2008 року в загальному розмірі 88 584,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13 лютого 2014 року становить 757 455,21 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 757 455,21 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 757 455,21 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 757 455,21 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов банку, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, в тексті рішення відображено, що погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 756,00 доларів США та визначив розмір заборгованості, виходячи з щомісячних платежів 766,00 доларів США, а повинен був виходити з суми щомісячних платежів в розмірі 755,00 доларів США. Крім того, визначаючи розмір заборгованості в гривньовому еквіваленті суд не зазначив у судовому рішенні за яким курсом національної валюти та долару визначено суму заборгованості. Судом також не застосовано скорочену позовну давність в один рік до пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 313,22 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 2 678,25 грн. Та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 2 525,36 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 21 593,59 грн. Крім того, суд першої інстанції в порушення статті 551 ЦК України не зменшив розмір неустойки, а він є чоловіком ОСОБА_2, не має роботи, не працює, їх сім'я має лише щомісячні відрахування з держави на утримання дитини, 2012 року народження в розмірі 130,00 грн. Та матеріальної допомоги в розмірі 881,00 грн. На пів року. За таких тяжких обставин вони не мають змоги сплачувати пеню за кредитним договором.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином під розписку (а.с.277), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не подавав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились, відповідно до листа виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином під розписку (а.с.210-211), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «УкрСиббанк» Левченко І.К., діюча за довіреностю (а.с. 274) не з'явилась, відповідно до листа про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, згідно заяви просили розглянути у їх відсутність, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 22 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11349598000, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 65 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22 травня 2029 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №205710 від 22 травня 2008 року. Крім того 22 травня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_4 також було укладено Договір поруки №205711. 13 травня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №247018. Свої зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки відповідачі не виконують, тому станом на 13 лютого 2014 року виникла заборгованість в розмірі 88 584,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13 лютого 2014 року становить 757 455,21 грн. та яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителів.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Судом встановлено, що 22 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11349598000, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 65 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22 травня 2029 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних.

Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору і договору поруки, є вичерпною. Підписавши договори відповідачі погодились з умовами надання кредиту.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договору поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться дані про пред'явлення позову одночасно як до боржника, так і до поручителів 28 січня 2013 року (а.с.2).

Відповідно до 5.3 кредитного договору при настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання позичальником зобов'язань за договором, зокрема погіршення фінансового стану позичальника (під погіршенням фінансового стану позичальника сторони, в тому числі, розуміють невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобов'язань перед банком, передбачених цим договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між сторонами) банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору.

Таким чином, підписуючи кредитний договір від 22 травня 2008 року, ОСОБА_2 була ознайомлена з його умовами, які були надані їй у письмовій формі, у тому числі й з положеннями п. 1.2, 5.3, якими передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором (п.5.3), а позичальник зобов'язується у будь-якому випадку повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 22 травня 2029 року (п.1.2).

Отже, кредитним договором передбачено кінцевий термін повернення коштів, позичених ОСОБА_2 22 травня 2029 року.

Свої зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки відповідачі не виконують, тому станом на 13 лютого 2014 року виникла заборгованість в розмірі 88 584,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13 лютого 2014 року становить 757 455,21 грн. та яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителів.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду обставинам справи, а саме в тексті рішення відображено, що погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 756,00 доларів США та визначив розмір заборгованості, виходячи з щомісячних платежів 766,00 доларів США, а повинен був виходити з суми щомісячних платежів в розмірі 755,00 доларів США. То такі доводи заслуговують на увагу, але не спростовують правильних висновків суду про стягнення заборгованості саме в розмірі 757 455,21 грн., а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних підстав відповідно до частини другої статті 308 ЦПК України, виходячи з наступного.

Дійсно в рішенні відображено, що відповідно до умов Кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 756 доларів США, протягом всього строку дії договору, що відповідає умовам кредитного договору, наявного в матеріалах справи вбачається, саме з договору про надання споживчого кредиту № 11349598000 від 22 травня 2008 року (а.с. 6), але розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним договором в розмірі 757 455,21 грн. визначено саме з того, що погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 755 доларів США, що підтверджено розрахунком заборгованості, платежами відповідачів, додатку № 1 Графіку платежів, тощо (а.с. 6-21, 119-127).

Крім того, представник Банку не заперечував, що відповідно до екземпляру кредитного договору № 11349598000 від 22 травня 2008 року, який є у банка і наданий судові містить технічну помилку, отже сума щомісячного платежу складає 755,00 доларів США, як зазначено в договорі, який наданий апелянтом (а.с. 212-213, 157).

Відповідно до статті 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і ні підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не зазначено у судовому рішенні за яким курсом національної валюти та долару визначено суму заборгованості є необґрунтованими, оскільки Банк просив стягнути 88 584,00 доларів США, що за курсом НБУ станом саме на 13 лютого 2014 року становить 757 455,21 грн. (а.с. 117- 118), та суд саме у відповідності статті 11 ЦПК України визначив суму заборгованості в мотивувальній частині судового рішення (а.с.144), що відповідає також положенням пункту 14 абзац другий Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незастосування скороченої позовної давності в один рік до пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 313,22 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 2 678,25 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 2 525,36 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 21 593,59 грн., то такі доводи є також необґрунтованими, оскільки як пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 313,22 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 2 678,25 грн., так і пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 2 525,36 доларів США, що у гривньовому еквіваленті становить 21 593,59 грн. нараховані саме за один рік за період з 13 лютого 2013 року по 13 лютого 2014 року (а.с. 126-127), при цьому Банк просив про це вже в уточненому розрахунку.

Відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з положень частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, але розмір збитків складає 85 745,42 доларів США з розрахунку

62 813,43 + 22 931,99 = 85 745,42 (Доларів США), де:

62 813,43 - заборгованість за кредитом;

22 931,99 - заборгованість по процентам за користування кредитом.

А розмір неустойки, саме пені складає 2 838,58 доларів США з розрахунку:

313,22 + 2 525,36 = 2 838,58 (Доларів США), де

313,22 - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

2 525,36 - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Отже, загальний розмір неустойки, саме пені, який складає 2 838,58 доларів США взагалі не перевищує розмір збитків, який складає 85 745,42 доларів США, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі, взагалі відсутні підстави для застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені у відповідності норм ЦК України та умовам кредитного договору, договорів поруки; правильно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: