Ухвала
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючої Щепоткіної В.В.,
суддів:Солодкова А.А., Леона О.І.,
за участю прокурора Лисого С.Л.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2014 року щодо ОСОБА_6
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з засудженого судові витрати по справі.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 09 лютого 2012 року у під'їзді будинку АДРЕСА_1 в особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 1,04 г, який незаконно переніс у двір цього ж будинку, де близько 15:00 год незаконно збув за 80 грн особі, під вигаданим прізвищем ОСОБА_7
14 лютого 2012 року, діючи повторно, ОСОБА_6 у під'їзді будинку АДРЕСА_1 в особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 1,35 г, який незаконно переніс у двір цього ж будинку де близько 17:10 год незаконно збув за 100 грн тій самій особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_7
22 лютого 2012 року, діючи повторно, ОСОБА_6 у під'їзді будинку АДРЕСА_1 в особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який незаконно переніс у двір цього ж будинку та частину його масою у перерахунку на суху речовину 0,8 г близько 18:30 год незаконно збув за 120 грн тій самій особі під вигаданим прізвищем ОСОБА_7
Того ж дня близько 18:40 год, знаходячись на бульварі Дружби Народів у м. Луцьку ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції, які під час огляду виявили та вилучили у нього особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою у перерахунку на суху речовину 0,59 г, який він незаконно зберігав та переносив при собі з метою збуту.
Вироком Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2014 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України скасовано та постановлено свій вирок.
Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок місцевого суду та вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що в основу вироку суд поклав недопустимі докази, які отримані з порушенням норм процесуального закону. Вважає, що з боку органів досудового слідства мало місце спонукання ОСОБА_6 до вчинення злочинів.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на неправильне застосування апеляційним судом щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Апеляційний суд не мотивував свого рішення про незастосування щодо засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання засудженого про обставини придбання та реалізації ним наркотичних засобів ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві та підтвердив в суді, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дані протоколів слідчих дій, висновки експертиз.
Доводи захисника щодо провокації злочину з боку органів досудового слідства були предметом перевірки суду при розгляді справи в суді першої інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними.
Сам ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді підтвердив факт неодноразового придбання та збуту ним наркотичних засобів ОСОБА_7
Таким чином, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, судові рішення щодо ОСОБА_6 двічі були предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 400 КПК України 1960 року посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 11 грудня 2012 року, якою вирок щодо ОСОБА_6 було залишено без зміни, касаційний суд ухвалою від 22 серпня 2013 року частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказав на істотне порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України 1960 року, проте нічого не зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 69 і 75 КК України, а також м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання.
Тому висновок суду касаційної інстанції, викладений в ухвалі від 10 квітня 2014 року, про невиконання апеляційним судом за результатами нового апеляційного розгляду вимог ст. 399 КПК України 1960 року в частині м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання є безпідставним.
За таких обставин, виходячи з положень ст. 400 КПК України 1960 року, за наслідками перегляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_6 не може бути призначене більш тяжке покарання ніж те, яке йому було призначене вироком суду першої інстанції.
Таким чином касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання - зміні із застосуванням положень статей 75, 76 КК України.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2014 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання, призначеного судом апеляційної інстанції, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, звільнивши засудженого з-під варти.
Судді:
В.В. Щепоткіна А.А. Солодков О.І. Леон