ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.06 Справа № 5/515(4/105).
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., суддів Ворожцова А.Г. та Калашник Т.Л., при секретарі Шмалько О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень (м. Луганськ , вул. Кірова, 44);
до 1-го відповідача –відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» (м. Краснодон, Луганської області, вул. Комсомольська, 5) та 2-го відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» ( м. Донецьк)
за участю представників сторін:
від позивача –Погорєлова Т.В. (довіреність № Н-01/3675 від 16.12.05.) та Бороха Н.М. (довіреність № 433-20 від 20.11.06.);
від 1-го відповідача – Бегайло Я.В. (довіреність № 12/117 від 01.09.05.) та Адамович Н.М. (довіреність № 59 від 20.03.06.);
від 2-го відповідача Прусова Я.С. (довіреність № 3/06 від 04.01.06.) та Найданова Л.С. (довіреність № 12/05 від 23.01.06.)
про стягнення 290948 грн. 22 коп., –
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: державним підприємством «Донецька залізниця»(позивач) заявлено позовні вимоги до відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля»(відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в сумі 494882,46 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі в обґрунтування яких зазначив наступне.
Відповідно до ст.ст. 23 та 47 Статуту залізниць, якими передбачено обов'язок вантажоодержувача прийняти вантаж, у тому числі і той, що не передбачений планом. При цьому, порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування, також, вважаються вантажем, оскільки на них оформлялися залізничні накладні і п. 17.6 Тарифного керівництва № 1 передбачено, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів оплачується відповідно до тарифної схеми 18.
Пунктом 6 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що порожні вагони, у т.ч. орендовані, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікування подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Відповідно до п. 15 Правил користування вагонами та контейнерами, за власні вагони, які затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, вноситься плата за користування в розмірі 50% від затвердженої ставки. Згідно укладеного між позивачем та 1-м відповідачем договору № 4/68 від 25.12.03. про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ «Краснодонвугілля»мав можливість прийняти порожні вагони, а тому й здійснити плату за їх користування.
Відповідачі відзивами на позовну заяву та їхні представники в судовому позовних вимог не визнали, мотивувавши свої заперечення наступним чином.
В даному випадку плата за користування вагонами не може стягуватись, оскільки відповідно абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена. При цьому, відповідно до умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ „Лемтранс”, передбачено здійснення оплати за надані додаткові послуги з боку позивача (у тому числі й плата за користування вагонами) тільки у випадку наявності заявок підприємства –ТОВ „Лемтранс” і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ „Лемтранс” та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, за спірний період , ТОВ „Лемтранс” не замовляло та здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало.
Порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування вагонами не є вантажем, не є власністю відповідачів і подавались понадміру плану-замовлення перевезень на відповідний період щодо їх кількості, а також умов договору від 25.06.04. № 127/935-1536/06-4КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги укладеного між позивачем та 1-відповідачем.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, та оцінивши надані докази в їх сукупності, а також з урахуванням суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв’язку України від 28.09.04. № 856.
Статтею 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.
У відповідності до ст. 17 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором.
Між позивачем та 1-відповідачем укладено договір від 25.12.03. № 4/68 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП "Краснодонвугілля" /правонаступником якого є ВАТ “Краснодонвугілля”(відповідач у справі)/ при станції Сімейкіно –Нове Донецької залізниці.
Також, між позивачем та 1-відповідачем укладено договір від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що позивач зобов’язується подавати під навантаження /вивантаження/ вагони /контейнери/ згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника. Як свідчать матеріали справи, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень у кількості 4703 вагонів, що є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04. № 127/935-1536/06-4КУО. Посилання позивача на те, що п. 9 договору від 27.01.03 № 4/68 визначено, що вагони здаються на під’їзну колію і одночасно зараховуються в користування власника у кількості, що прибувають, не може бути підставою для порушення умов п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО.
Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під’їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємством чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Загальними положеннями Статуту залізниць України визначено, що вантажоодержувач /вантажовласник/ - зазначена у документі на перевезення вантажу /накладній/ юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Як вбачається із наданих до суду залізничних накладних на спірні вагони у графі “Найменування вантажу” вказується –порожній вагон, (власний вагон або оренда ТОВ “Лемтранс”), направляється під навантаження.
Порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем. А тому й необґрунтованим є посилання позивача на необхідність прийняття вагонів на відповідальне зберігання згідно зі ст. 47 Статуту залізниць, яким передбачено, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом, останній зобов’язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Згідно збірнику № 16 Правил перевезення вантажів п. 6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень. Такий договір як було вказано вище укладений між позивачем і 1-м відповідачем. Також, між 1-м відповідачем і ТОВ “Лемтранс” (2- відповідачем у справі) укладено договір № 62-1536/01-5КУО від 01.01.05., п.1.1. якого регулює подачу порожніх вагонів під навантаження по заявкам, а п.2.2.6 договору забезпечує прийняття рухомого складу з залізничних станцій в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під’їзної колії.
Згідно Тарифного керівництва №1 п.17.6. по схемі 18 провадиться нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу, який не має відношення до плати за користування вагонами.
Так, залізницею затверджений план перевезень на вересень 2005 р. (ф.ГУ-12), де визначено кількість навантаження вагонів на місяць –2970, середньодобова подача встановлена 99 вагонів оренди ТОВ “Лемтранс”, що відбито в обліковій картці № 96 за вересень 2005р. по ст. Сімейкіне-Нове. Фактично позивач пред’явив до подачі на під’їзну колію відповідача 4703 вагона, що на 1733 вагона зайвих від плану, крім того 83 вагона на суму 13709 грн. 20 коп., які стояли на інших станціях, та 275 вагонів на суму 224488 грн. 95 коп. були несправні та не придатні до перевезення вантажу.
Таким чином порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію 1-го відповідача не є власними і не знаходяться в його оренді та подавалися без урахування плану замовлень.
Як було вказано вище ст. 119 Статуту передбачає що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.
В той же час слід зазначити, що позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, визначає порожні вагони як вантаж і застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту як за простій вагонів, які затриманні на станціях призначення або підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження або перевантаження.
Таким чином , у задоволенні позову відносно 1 –відповідача слід відмовити.
Як свідчать матеріали справи , між позивачем та 2-відповідачем був укладений договір № Є-999555 від 17.11.04 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надання залізничної послуги .
Згідно з п.п.1.3; 2.1;3.3 вказаного договору 2-відповідач сплачує позивачу замовлені послуги, як вбачається із матеріалів справи у вересні 2005р. ТОВ
“Лемтранс”не замовляло дані послуги. Плата за додаткові транспортні послуги, які надаються залізницею( в тому числі й плата за користування вагонами) здійснюється ТОВ “Лемтранс”( 2- відповідач у справі) тільки у випадку наявності заявок підприємства 2 –відповідача і підприємств, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ “Лемтранс”та Донецькою залізницею.
Як свідчать матеріали справи, додаткові послуги як і послуги з перевезення, які вказані у позовній заяві, ТОВ “Лемтранс”( 2-відповідач у справі) не замовляло у вересні 2005р., здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача згоди не давало.
Як вбачається із матеріалів справи, у спірний період 2- відповідачем не було укладено договір про гарантоване обслуговування власних вагонів, заявок та запитів на ремонт вагонів підприємству 2- відповідача не надходило.
Слід зазначити, що згідно абз.2 ст.119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під розвантаження або перевантаження з причин, що залежить від вантажоодержувача. Отже плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до вагонних депо для здійснення ремонту, Статутом залізниць України не передбачено.
Таким чином , у задоволенні позову відносно 2 –відповідача слід відмовити.
З огляду на викладе слід зробити висновок, що позивачем не доведені підстави, згідно яким він застосовує до 1-відповідача та 2 –відповідача положення ст. 119 Статуту залізниць України, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням на позивача судових витрат у відповідності із ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, –
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення підписано 19.12.06.
Суддя О.В. Закропивний
Суддя А.Г. Ворожцов
Суддя Т.Л. Калашник