Судове рішення #383484
5/439ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
Луганської області

91016, м.Луганськ
пл.Героїв ВВВ 3а
тел.55-17-32


ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ
СУД
Луганской области

91016, г.Луганск
пл.Героев ВОВ 3а
тел.55-17-32


П О С Т А Н О В А

Іменем України


11.12.06                                                                                 Справа № 5/439ад.


Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді     Закропивного О.В., суддів Батюк Г.М. та Лісовицького Є.А., при секретарі Шмалько О.М., за участю представників сторін:

від позивача Саражина І.М. (довіреність № Н-01/3676 від 16.12.05.) та Баксаляр Г.М. (довіреність б/н від 27.04.06.);

від відповідача Орлова Т.П. (довіреність № 6/5679-33 від 11.12.06.) та Остапчук О.П. (довіреність № 5/4751-33 від 23.10.06.);

розглянувши матеріали справи за позовом:

державного підприємства «Донецька залізниця»(м. Донецьк, вул. Артема, 68) до Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації  (м. Луганськ, вул. Пушкіна, 8);

про стягнення 14997,85 грн., –


В С Т А Н О В И В:


Суть спору: державним підприємством «Донецька залізниця»(позивач) заявлено вимогу до Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про стягнення 14997,85 грн. компенсаційних виплат за перевезення у січні 2006 року окремих категорій громадян, які мають пільговий проїзд залізничним транспортом в приміському сполученні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву та його представники в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме в сумі 5276,74 грн., мотивуючи свою позицію наступним доводами .

10.02.02. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 про відшкодування витрат по перевезенню пільгової категорії громадян залізничним транспортом.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору відповідач повинен відшкодовувати Перевізнику (позивачу) витрати понесені ним в 2006 році при перевезенні залізничним транспортом пільгової категорії громадян, що має право на пільговий проїзд в прямому і місцевому сполученні, які знаходяться на обліку в Платника (відповідача) відповідно до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до п.11 п.п. 1 «Положення про єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого ПКМУ № 117 від 29.01.03., уповноважений орган, тобто відповідач, звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосується виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.  

Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації не може прийняти до сплати подані ДП «Донецька залізниця» документи щодо оплати за 2006 р. перевезень пільговиків які не внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та надані ними докази в їх сукупності господарський суд приходить до висновку що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

У 2006 році видатки на надання пільг ветеранам війни та праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам пожежної охорони, реабілітованими громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або пенсіонерам та громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету. Пункти 1,3,5,8 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.02. передбачають компенсаційні виплати перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

          10 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір    № 3 про відшкодування витрат по перевезенню пільгової категорії громадян залізничним транспортом.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати понесені ним в 2006 році при перевезенні залізничним транспортом категорії громадян, що має право на пільговий проїзд в прямому і місцевому сполученні, які знаходяться на обліку у відповідача відповідно до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

За твердженням позивача в січні 2006 року ним надано послуги по пільговому перевезенню громадянам пільговикам на загальну суму 14997,85 грн., що підтверджується даними його бухгалтерського обліку, розрахунками та складеними ним зведеними реєстрами громадян, які отримували пільги.

Частково відповідач визнав вищевказану заборгованість, однак на суму 9721,11 грн. стосовно громадян, які, за поясненнями представника відповідача, не внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, заборгованість залишається не визнаною.

          Відповідно до ПКМУ № 117 від 29.01.03. якою затверджено «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», органи соціального захисту населення здійснюють розрахунки з підприємствами постачальниками послуг тільки за тих осіб пільгових категорій населення, інформація за яких міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

          Згідно п. 2.1. укладеного між сторонами договору відповідач не приймає до відшкодування розрахунки відповідача при наявності в них друкарських та арифметичних помилок.

          В ході судового розгляду даної справи між сторонами за їхніми клопотаннями проводились неодноразові звірки по розрахунках залізниці, по кількості осіб, яким надавались пільги, по наявності цих осіб в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

          За твердженням представників сторін не визнана відповідачем сума позовних вимог, складається з суми пільг, які надані особам, що не містяться в зазначеному державному реєстрі.  

Отже, суд приходить до висновку, що відшкодуванню підлягають надані залізницею послуги тільки за тих осіб пільгових категорій населення, інформація за яких міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 5276,74 грн. В решті позивних вимог слід відмовити.

Виходячи з положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України  судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 51 грн. витрат по сплаті держмита.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 150, 158 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України,  –   


П О С Т А Н О В И В:


1. Позов задовольнити частково.


2. Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації  (м. Луганськ, вул. Пушкіна, 8, код 03195720) на користь державного підприємства «Донецька залізниця»(м. Донецьк, вул. Артема, 68, код 01074957) заборгованість  у сумі 5276,74 грн. та витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн.


3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.


Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.


Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.


Постанову складено у повному обсязі та підписано 15.12.06. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.



          Суддя                                                                    О.В. Закропивний


          Суддя                                                                           Батюк Г.М.


          Суддя                                                                           Лісовицький Є.А

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація