ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" липня 2014 р. м. Київ К/9991/61623/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Житомирської області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 05 квітня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист №2А-3444/09, виданий Народицьким районним судом Житомирської області.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 05 квітня 2012 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачеві без виконання у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно , на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Вимогами частин 1 та 2 статті 2 Закону України ,,Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України ,,Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 47 зазначеного Закону передбачені випадки в яких державний виконавець повертає стягувачу виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2009 року №2а-3444/09 з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира стягнуто на користь позивача 37915,8 грн допомоги, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період роботи з 01 липня 2009 року по 30 листопада 2009 року.
Постановою державного виконавця від 11 січня 2010 року відкрито виконавче провадження по виконанню судового рішення, а боржнику був наданий 7-денний строк для добровільного виконання. У зазначений строк рішення суду у добровільному порядку виконано не було.
В ході примусового виконання судового рішення 18 січня 2012 року до головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області направлено запит щодо надання інформації про наявність рахунків, з яких можливо провести списання коштів з метою виконання рішень судів, зокрема, за статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 30 січня 2012 року відповідачу були повідомлені номера рахунків.
Постановами від 26 січня 2010 року, 09 лютого 2011 року, 08 лютого 2012 року прийнято постанови про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості згідно статей 37, 39, 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які направлено до головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.
Державним виконавцем 20 лютого 2012 року було направлено вимогу до управління праці та соціального страхування Богунської районної ради м.Житомира про надання інформації щодо фінансування виплат по рішенням судів 2012 році та надання переліку майна, що не використовується для провадження основної діяльності.
Згідно отриманої інформації виплата коштів відповідно до рішень судів Державним бюджетом України на 2012 рік не передбачена, а майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.
Державним виконавцем 24 лютого 2012 року до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області було направлено вимогу №186 від 24 лютого 2012 року для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт по виконавчому листу про стягнення 8046,05 грн. Вказану вимогу повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.
30 березня 2012 року та 05 квітня 2012 року державним виконавцем складено акти про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вважаючи вказані дії, спрямовані на виконання судового рішення, достатніми державний виконавець 05 квітня 2012 року прийняв постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві без виконання відповідно до частини 2 статті 47 Закону України ,,Про державну виконавчу службу" у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно , на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Так, відповідно до статті 76 Закону України ,,Про державну виконавчу службу" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Вимогами статті 87 цього Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Судами попередніх інстанції встановлено, що підставою невиконання виконавчого листа № №2а-3444/09, виданого Народицьким районним судом Житомирської області є відсутність коштів на виконання рішень судів у зазначеній категорії справ.
Разом з цим колегія суддів вважає, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання судового рішення та порушення прав громадянина на соціальний захист.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині скасування постанови держаного виконавця про повернення виконавчого листа.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній