ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"31" липня 2014 р. м. Київ К/9991/14963/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Державної митної служби України, Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Південної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Південної митниці про визнання незаконним та скасування наказу ДМС України № 508-к від 23.03.2011 року в частині, припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від № 508-к від 23.03.2011 року в частини припинення перебування на службі ОСОБА_2
Поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 23 березня 2011 року.
Стягнуто з Південної митниці на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.03.2011 року по день поновлення на роботі.
У касаційних скаргах Державна митна служба України та Південна митниця, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в митних органах України і до звільнення обіймав посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.
Наказам ДМС України № 508-к від 23.03.2011 року припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах відповідно до Закону України «Про державну службу».
Підставою видання вищевказаного наказу слугувала службова записка за результатами перевірки правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адреси суб'єктів ЗЕД -ТОВ "Мета-Плюс", ПП "Сідіософтпром" та ПП "Сідісофтпром" в зоні діяльності Південної митниці, яка здійснена відповідно до наказу ДМСУ від 09.03.2011 року № 175.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачу не доручалося проведення огляду 54 контейнерів, які надійшли на адресу ТОВ "Мета-Плюс" і ПП "Сідіософтпром" та були оглянуті комісією підчас перевірки, він не здійснював їх митне оформлення.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України, чиннї на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Крім того, у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, який затверджується законом (частина 2 статті 410 Митного кодексу України).
Отже, порядок, умови проходження і припинення державної служби в митних органах встановлено Законом України "Про державну службу" та Дисциплінарним статутом митної служби України (надалі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
До діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України (пункт 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту).
Розділом 4 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Статтею 413 Митного кодексу України встановлено, що посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Отже, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 прийняв Присягу державного службовця.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) визначено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Цією нормою визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Таким чином, недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм може бути як порушенням Присяги, так і дисциплінарним правопорушенням, проте дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Системний аналіз наведених спеціальних і загальних норм свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Дисциплінарного статуту та Законом № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.
При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу ці види стягнення є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому, рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування (стаття 31 Дисциплінарного статуту).
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція) пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно із абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції, службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.
Отже, звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має передувати службове розслідування, яке регулюється Інструкцією і висновки якого є передумовою звільнення.
Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-274а13 за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці Держмитслужби про скасування наказу та поновлення на роботі.
В наказі Державної митної служби України № 1446-к від 27.07.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Отже, вирішуючи спір та оцінюючи правомірність дій відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що оскаржуваний наказ не містить інформації щодо вчинених ОСОБА_5 дій, які перешкоджають перебуванню його на службі в митних органах, а в тексті наказу відсутнє обґрунтування обставин, які свідчать про порушення позивачем присяги.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційні скарги Державної митної служби України, Південної митниці залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Південної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.І. Гаманко
Судді: С.В. Білуга
А.Ф. Загородній