ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2014 р. Справа № 914/1890/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії під головуванням:
судді Матущака О.І., за участю
суддів Кордюк Г.Т. Юрченка Я.О.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгово-роздрібна компанія "Євротек" м. Київ
на рішення господарського суду Львівської області від
01.07.2014р.
у справі № 914/1890/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгово-роздрібна компанія "Євротек" м. Київ
до відповідача Львівської міської ради м. Львів
за участю третьої особи, товариства з обмеженою відповідальністю
яка не заявляє самостійних "Любінське сяйво" м. Львів
вимог на предмет спору
на стороні відповідача:
про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013р. "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри 11"
за участю представників сторін від:
позивача: Підбірний М.Я. - за довіреністю б/н від 12.05.2014 р.;
відповідача: Кубай Ю.Г. - за довіреністю №1.7 вих-6 від 09.01.2014 р.;
третьої особи: Посікіра Р.Р. - за договором про надання правової допомоги №14/06 від 12.06.2014 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської у даній справі від 01.07.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції загалом мотивовано тим, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради, якою погоджено ТзОВ "Любінське сяйво" місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не порушує у розумінні ст.1 ГПК України право позивача чи охоронюваний законом інтерес, оскільки суміжна земельна ділянка на яку претендує позивач та на якій перебувають його об'єкти нерухомого майна, право оренди на яку він так і не набув внаслідок прийняття цією ж радою рішення про відмову у її наданні, а також з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання в оренду спірної земельної ділянки чи її викуп. Крім цього, в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладено і те, що у відповідності до п.2 меморандуму про вирішення спірних питань щодо користування земельною ділянкою по вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові, укладеного між позивачем та третьою особою 26.12.2011 р., визначено, що третя особа претендує на отримання в користування земельні ділянки № 4 площею 0,0150 га та №5 площею 0,1831 га (що загалом складає площу 0.1981 га) для спорудження торгових рядів і функціонування торгових рядів. Пунктами 3 та 10 меморандуму визначено, що позивач не претендує на вказані земельні ділянки і положення меморандуму є обов'язковими для сторін.
Таким чином, оскільки судом не встановлено фатів порушення прав чи законних інтересів позивача, відсутності його дій, спрямованих на отримання у встановленому законом порядку права власності чи оренди на таку земельну ділянку, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Крім цього, судом зроблено висновок про те, що оскаржувана ухвала за своєю суттю є наданням відповідачем як власником і уповноваженим органом дозволу третій особі на розроблення проектної документації для отримання земельної ділянки в оренду, а не рішенням про передачу в оренду земельної ділянки, при її прийнятті не вирішувалось питання про передачу земельної ділянки у власність чи користування, і те, що оскаржувана ухвала будь-яким чином не означає позитивного рішення відповідача як органу, уповноваженого на здійснення повноважень власника земельної ділянки, про надання такої земельної ділянки у власність чи оренду.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано до апеляційного суду скаргу у якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати недійсною оскаржувану ухвалу Львівської міської ради.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваної ухвали, відповідачем порушено вимоги ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України і надано дозвіл третій особі на виготовлення проекту землеустрою не на конкурентних засадах (земельних торгах), а адресно, безпосередньо ТОВ «Любінське сяйво».
Щодо порушення власного права чи охоронюваного законом інтересу, апелянтом з урахуванням додаткових письмових пояснень, поданих у даному судовому засіданні, зазначено таке.
Судом під час прийняття оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що у власності позивача є об'єкти нерухомого майна які знаходяться на суміжній земельній ділянці і на яку Львівською міською радою надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації. Також, всупереч вимог ч.3 ст. 35 ГПК України, судом першої інстанції не взято до уваги фактів, встановлених іншим рішенням господарського суду з того ж предмету, тих же підстав та між тими ж сторонами. Зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2011 р. у справі № 5015/4379/11 за участю тих же сторін з таким же процесуальним статусом, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 р., було задоволено позов ТОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» та визнано недійсною аналогічно оскаржуваній у даній справі, ухвалу Львівської міської ради № 650 від 30.06.2011 р. «Про погодження ТОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11». Вказаним рішенням встановлено факт порушення прав та законних інтересів позивача на цю ж земельну ділянку аналогічною ухвалою Львівської міської ради з урахуванням існуючих на той час і на сьогодні таких же обставин відсутності у позивача зареєстрованого у законному порядку права суміжного землекористування.
Також, апелянт вважає помилковим посилання суду як на підставу відмови у позові, укладання між позивачем та третьою особою меморандуму від 26.12.2011 р. та вважає, що згідно з ч.3 ст. 1 ГПК України угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
У додаткових поясненнях позивач додатково обґрунтував невідповідність оскаржуваної ухвали органу місцевого самоврядування вимогам чинного земельного законодавства загалом та Положенню про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 1675 від 26.07.2012 р. зокрема, із посиланням на судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України у конкретних справах.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та третя особа заперечили щодо такої загалом з тих же підстав та за тих же обставин, якими обґрунтовано оспорюване рішення суду першої інстанції і просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а таке рішення без змін.
Крім цього, відповідачем у відзиві зазначено, що оспорювана ухвала Львівською міською радою прийнята не стільки на виконання звернення третьої особи, скільки на виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 р.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 р., у зв'язку із відпусткою судді Дубник О.П. введено суддю Юрченко Я.О., а розпорядженням від 13.08.2014 р., у зв'язку із відпусткою судді Скрипчук О.С., введено суддю Кордюк Г.Т.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно у апеляційній скарзі та відзивах на таку.
Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи, апеляційним судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі №24/132(2010), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України 14.04.2011 р. розірвано укладений між ТзОВ "ТК "Інтермаркет" та Львівською міською радою договір оренди землі та зобов'язано ТзОВ "ТК "Інтермаркет" повернути Львівській міській раді земельну ділянку по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, загальною площею 0,4818 га., яка була предметом вказаного договору.
Сторонами не заперечується той факт, що частина земельної ділянки площею 0,2028 га яка є предметом оспорюваної ухвали міськради у даній справі, є частиною земельної ділянки, яка була предметом зазначеного вище договору оренди.
Рішенням господарського суду Львівської області у іншій справі № 5015/4379/11 від 26.08.2011 р. за позовом ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до Львівської міської ради за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ "Любінське сяйво", визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 р. № 650 "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво"місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11", площею 0,4818 га.
При цьому, вказаним рішенням, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 р., а ухвалою Вищого господарського суду України від 29.12.2011 р. касаційну скаргу Львівської міської ради повернуто без розгляду, встановлено, що зазначене вказана вище ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 р. "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво"місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11" порушує право ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", є підставою для розроблення ТзОВ "Любінське сяйво"проекту відведення земельної ділянки площею 0,4818 га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові та є передумовою для подальшого прийняття відповідачем рішення про надання цієї земельної ділянки в користування третій особі. А це в свою чергу, призведе до неможливості оформлення позивачем користування цією земельною ділянкою, оскільки один і той самий об'єкт не може бути одночасно в користуванні у двох різних осіб.
Таким чином, суди прийшли до висновку, що у позивача згідно ст. 1 ГПК України існували усі підстави для звернення в господарський суд з позовом до Львівської міської ради про визнання недійсною такої ухвали, оскільки ця ухвала порушує гарантоване ч. 2 ст. ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України право позивача як власника об'єктів нерухомого майна по вул. С.Петлюри, 11 та 11-б, на користування двома земельними ділянками, в тому числі, земельною ділянкою загальною площею 0,4818 га, розташованою по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, на тих самих і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача:- ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" і унеможливлює переоформлення позивачем права користування цією земельною ділянкою.
Іншою ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 року №2931 "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11", яка є предметом даного спору, погоджено ТОВ "Любінське сяйво" місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га; ділянки №2 площею 0,0125 га.
Сторонами не заперечується факт, що вказані спірні земельні ділянки загальною площею 0,2028 га є частиною земельної ділянки площею 0,4818 га, яка була предметом попередньої ухвали Львівської міської ради від 30.06.2011 р.
У відповідності до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що зазначене вище рішення господарського суду у іншій справі від 26.08.2011 р. хоча і прийняте за участю тих же сторін, проте, не може бути приюдиційним фактом який не потребує доведення, оскільки у даній справі інший предмет спору (інша ухвала Львівської міської ради) та відповідно інша земельна ділянка (меншого розміру), хоча і входить у межі земельної ділянки, яка була предметом попереднього спору.
Крім цього належить врахувати, що оспорювана ухвала Львівської міської ради прийнята не на підставі лише звернення третьої особи, а на виконання постанови Залізничного районного суду міста Львова у справі № 1309/1989/1 від 01.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р. № 116041/12 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.05.2014 р.
Вказаною постановою Залізничного районного суду міста Львова від 01.06.2012 р. адміністративний позов ТОВ «Любінське сяйво» задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо розгляду заяви ТОВ «Любінське сяйво» про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на вулиці Петлюри,11 у м.Львові, площею 0,4818 га, для надання її у постійне користування або оренду. Зобов'язано управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради розглянути заяву ТОВ «Любінське сяйво» про погодження вибору місця розташування земельної ділянки на надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на вулиці Петлюри,11 у м.Львові, площею 0,4818 га, для надання її у постійне користування або оренду та вирішення питання про можливість підготовки проекту ухвали міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1106 від 30.12.2011 року «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надає управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування через управління «Дозвільний офіс».
Після вступу у чинність у відповідності до ст. 105 ГПК України з дати прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом 02.11.2011 р. вказаного вище рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2011 р., 26.12.2011 р., між ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" та ТОВ "Любінське сяйво" (позивачем і третьою особою у даній справі), укладено меморандум про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо ринку "Новий" по вул. Петлюри, 11,11б у м. Львові.
У відповідності до п. 1, п-п б) п.2, п.п.3, 10 меморандуму, ТзОВ "ТРК "Євротек" та ТзОВ "Любінське сяйво" дійшли до згоди щодо добровільного та позасудового врегулювання спірних питань землекористування земельними ділянками прилеглими до цілісного майнового комплексу ринку "Новий" шляхом розподілу вказаних земельних ділянок між ними відповідно до узгодженої схеми розмежування земельних ділянок між ТзОВ ТРК "Євротек" та ТзОВ "Любінське сяйво" (додаток №1 до цього меморандуму).
ТОВ "Любінське сяйво" претендує на отримання в користування земельної ділянки № 4 площею 0,0150 га та земельної ділянки № 5 площею 0,1831га для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі.
ТОВ "ТРК "Євротек" підтверджує, що не претендує на отримання у власність чи користування земельні ділянки вказані у п.-п. б) п.2 цього меморандуму, на які претендує ТзОВ "Любінське сяйво".
Положення цього меморандуму є обов'язковими для виконання сторонами.
Вказаний меморандум підписано представниками сторін та скріплено їх круглими печатками.
Крім цього, 24.04.2014 р. між ТОВ "Любінське сяйво" та ТОВ "ТРК "Євротек", було складено акт №2 встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості, які визначені у повній відповідності з оскаржуваною ухвалою.
У вказаному акті зазначено, що обновлена і встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною, в зв'язку з чим, будь-яких заперечень з боку присутніх не поступило.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що враховуючи план земельної ділянки, на підставі якого був підготовлений проект ухвали "Про надання ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості на вул. Є.Петлюри, 11, вул. С.Петлюри, 11-6", земельні ділянки, про надання яких звертався позивач, є різними від тих, які є предметом оспорюваної ухвали Львівської міської ради у даній справі.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано на підставі зібраних у справі доказів зроблено висновок про те, що станом на момент винесення спірної ухвали Львівської міської ради від 21.11.2013 р., земельна ділянка на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна позивача (суміжна із спірною), перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні відповідача як власника в особі територіальної громади міста, оскільки договір оренди землі із попереднім власником нерухомого майна припинив свою дію в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України.
Окрім цього, відповідачем у відзиві на позов, поданому суду першої інстанції зазначається про те, що 11.04.2013 р. Львівською міською радою зареєстровано звернення ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" за №2-6904 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, 11б, загальною площею 0,9163 га для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування. Проте, позитивного рішення органом місцевого самоврядування на дату подання відзиву на позов не прийнято.
У матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем і відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти нерухомого майна, які були предметом договорів купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 25.06.2011 р., внаслідок укладання якого позивач став їх власником.
У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 від 01.12.2004 р. вирішено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, подаючи до суду позов, позивач вважає, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено його право, його інтерес, або і те і інше. В контексті правовідносин які утворилися і існували між сторонами на дату подання позову, а також враховуючи відсутність у встановленому порядку зареєстрованих прав позивача на суміжну земельну ділянку, відсутність доказів звернення із заявою позивача до Львівської міської ради про отримання у оренду чи на праві власності земельної ділянки, можна припускати лише про можливе порушення оспорюванню ухвалою охоронюваного законом інтересу позивача, визначення якого надано зазначеним вище рішенням Конституційного Суду України.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення до органу місцевого самоврядування позивача із вимогами чи клопотанням оформлення права оренди або власності на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваної ухвали.
Дійсно, як зазначалося вище, зазначене вище рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/4379/11 від 26.08.2011 р. не є урозумінні ч.2 ст. 35 ГПК України приюдиційним фактом, проте, прийняте виключно між тими ж сторонами, щодо окремої частини тієї ж земельної ділянки і щодо надання третій особі дозволу на виготовлення спеціальної землевпорядної документації, як і оспорюванню ухвалою у даній справі.
Проте, позивачем не взято до уваги але враховується апеляційним судом, що станом на дату прийняття рішення у казаній вище справі не існувало правочину, тобто меморандуму, який за логічними обставинами був укладений саме після вступу у чинність такого рішення після прийняття постанови апеляційною інстанцією про визнання недійсною попередньої ухвали Львівської міської ради а також те, що попередня ухвала прийнята на підставі звернення третьої особи, на відміну від даної, яка ухвалена на виконання рішень судів, які у відповідності до ст. 124 Конституції України є обов'язковим на усій території України.
Відповідно до приписів ч.1, п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На дату ж звернення із позовом позивача у даній справі, між сторонами був укладений такий правочин у формі меморандуму і який є у розумінні названої вище норми цивільного законодавства правочином та відповідно породив права і обов'язки виключно для сторін такого правочину.
Згідно ч.1 ст. 628, ч.1 ст. 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, підписавши меморандум, сторони визначили для себе ті істотні умови, які стосуються їх інтересів і на подальшу реалізацію яких ними будуть спрямовані зусилля для набуття в кінцевому результаті уже права (кожен окремо) на розмежовані конкретні на схемах земельні ділянки.
Апеляційним судом не приймаються як належні доводи позивача, що укладений між ним та третьою особою і зазначений вище меморандум, містить елементи угоди про відмову від права на звернення до господарського суду, яка згідно ч.3 ст.1 ГПК України, є недійсною з моменту її укладання, оскільки безпосередньо таких умов у ньому не передбачено, а істотними умовами такого меморандуму є врегулювання, з'ясування і розмежування у майбутньому саме спірних інтересів, а не прав, які повинні у даному випадку реалізовуватися саме на підставі звернення, тобто активної поведінки суб'єкта земельних правовідносин щодо оформлення уповноваженим державним органом влади чи місцевого самоврядування права на землю у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, підписавши вказаний меморандум, позивач фактично відмовився від набуття у майбутньому відповідного права на земельну ділянку яка є предметом оспорюваної ухвали та підтвердив відсутність інтересу (охоронюваного законом інтересу у контексті ч.1 ст.1 ГПК України) до такої земельної ділянки.
Оскільки, апеляційним господарським судом як і місцевим, встановлено факт відсутності обставин, які вказують на порушення, оспорювання прав чи законних інтересів позивача, тому предметом даного спору є не право цивільне, а правомірність і відповідність вимогам чинного законодавства ухвали органу місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Тому, судовою колегією враховується, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень"означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті З КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Підсумовуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за умови відсутності обставин, які вказують на порушення або оспорювання існуючих прав і охоронюваних законом інтересів позивача, самостійний аналіз правомірності та законності оскаржуваної ухвали органу місцевого самоврядування не відноситься до предметної підсудності, передбаченої ст. 12 ГПК України і може за таких обставин бути предметом адміністративного позову за правилами, передбаченими відповідними процесуальними нормами КАС України.
В абз. 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Оскільки суд першої інстанції помилково надав правові висновки оскаржуваній ухвалі Львівської міської ради в частині того, що вона за своєю суттю є рішенням про надання дозволу третій особі на розроблення проектної документації для отримання земельної ділянки в оренду, а не рішенням про передачу в оренду земельної ділянки, при її прийнятті не вирішувалось питання про передачу земельної ділянки у власність чи користування, і тому, що оскаржувана ухвала будь-яким чином не означає позитивного рішення відповідача як органу, уповноваженого на здійснення повноважень власника земельної ділянки, про надання такої земельної ділянки у власність чи оренду, проте, інші висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства і є достатніми для прийняття рішення по суті про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскільки спірна ухвала органу місцевого самоврядування не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, позовна вимога є необґрунтованою, тому підлягає відмові у задоволенні, а рішення місцевого суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1890/14 від 01.07.2014 р. без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи надіслати до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.08.2014 р.
Головуючий суддя О.І. Матущак
судді Г.Т. Кордюк
Я.О. Юрченко
- Номер:
- Опис: про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013р. “Про погодження ТзОВ “Любінське сяйво” місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 914/1890/14
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Матущак О.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.05.2015
- Дата етапу: 06.07.2015
- Номер:
- Опис: про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013р. “Про погодження ТзОВ “Любінське сяйво” місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 914/1890/14
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Матущак О.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.05.2015
- Дата етапу: 22.05.2015
- Номер:
- Опис: про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013р. “Про погодження ТзОВ “Любінське сяйво” місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 914/1890/14
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Матущак О.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.06.2015
- Дата етапу: 23.06.2015
- Номер:
- Опис: зміна способу виконання рішень
- Тип справи: Про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання
- Номер справи: 914/1890/14
- Суд: Господарський суд Львівської області
- Суддя: Матущак О.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.04.2016
- Дата етапу: 05.04.2016