Головуючий у 1 інстанції - Кошева О. А
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2014 року справа №253/14991/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 26 березня 2014 року у справі № 253/14991/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 26 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки (далі за текстом УПФУ в Центрально-Міському районі м.Горлівки) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії (а. с. 49-52).
Позивач не погодився з вказаною постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи інвалідності, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знадиться на обліку відповідача та користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір основної та додаткової пенсії виплачується пенсійним органом позивачеві відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210.
12.06.2012 року позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом УПФУ в Центрально-Міському районі м.Горлівки від 21.06.2012 року № 263/к-10-01-03 у перерахунку пенсії відмовлено. Відмова пенсійного органу обґрунтована тим, що пенсія позивачеві призначена та виплачується згідно норм Закону України « Про статус та соціальний захист населення» на підставі наданих документів. Позивачем до пенсійного органу не надавалася довідка про заробітну плату в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, а тому пенсія виплачується в мінімальному розмірі 1340,80грн. (а. с. 15-16).
З довідки пенсійного органу № 1562/10 від 11.04.2014 року встановлено, що ОСОБА_2 призначена пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої складає 2419,95 грн. (а. с. 42).
Спірним у справі є правомірність відмови УПФУ в Центрально-Міському районі м.Горлівки ( лист від 21.06.2012 року № 263/к-10-01-03) у перерахунку пенсії позивачеві.
Позивач вважає, що йому безпідставно обчислюється пенсія в мінімальному розмірі, оскільки він працював в зоні відчуження і його заробіток був значно більшим ніж взято пенсійним органом для обчислення пенсії.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, виходячи з наступного.
23.11.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої з 01.01.2012 року пенсії ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС нараховуються з заробітної плати за роботу в зоні відчуження.
Відповідно до п.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. На теперішній час ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС пенсія розраховується із заробітної плати, яка була у ліквідаторів за основним місцем роботи.
Норму, щодо призначення пенсії по інвалідності, що передбачені ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», а саме із заробітку особи в зоні відчуження з 1986-1990 роках, закріплено Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.01.2012 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 «пенсії, учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які працювали в зоні відчуження у 1986-1990 роках призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконання роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня, згідно сумарної кратності оплати праці, встановленої у відповідні періоди за зонами небезпеки: у Ш - 5, у П - 4. у 1 - 3). При цьому, у всіх випадках, заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період».
Порядок оплати праці робітникам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був наступний:
оплата проводилася за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) - Постанова ЦК КПРС, Президії Верховної ради СРСР, ВЦСПС № 524-156 від 1986 року та Постанова Ради Міністрів УРСР № 165-5;
премії, заохочення, винагороди нараховуються на збільшенні до 100% тарифної ставки (посадового окладу) з 6 годинним робочим днем - Постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦСПС № 153/10-43 від 07.05.1986 року;
оплата праці працівників, зайнятих у Ш, П, 1 зонах небезпеки проводиться відповідно у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірі понад середньо місячної зарплати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленою за місцем роботи - Розпорядження РМ СРСР № 964 від 17.05.1986 року, Постанова ВЦСПС № 665-195 від 05.06.1986 року;
встановлена додаткова оплата праці в нічний час у розмірі 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час, і максимальний розмір премії 60% тарифної ставки (окладу) за місяць, і оплата в подвійному розмірі вихідних та святкових днів - Постанова РМ СРСР, ВЦСПС № 695 від 05.06.1986 року і Постанова ВР УРСР, Укрпрофради № 207-7 від 10.06.1986 року.
Запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7), порядок виплати премії визначено Розпорядженням РМ СРСР №1512-р від 24.06.1986 року
У відповідності з Постановою Ради Міністрів УРСР № 523 від 30.05.1986 року зазначена премія більше 400 крб. на місяць) додається до суми заробітку, із розміру якого призначається пенсія.
Відповідно до Рішення Урядової комісії № 351 від 02.02.1987 року премія за основні результати господарської діяльності начислялась в зоні ЧАЕС на заробітну плату, виходячи із підвищених не більше як у 2 рази тарифних ставок, посадових окладів.
Відповідно до Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦСПС № 153/10-43 від 07.06.1986 року премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій. Було дозволено підвищувати премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (пп.4 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради № 207-7 від 10.06.1986 року).
Отже, якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження, але виплата додатково нарахованої суми не проведена і не вирахувані додаткові страхові внески, це не позбавляє право інваліда на призначення пенсії із заробітку у зоні відчуження.
Проте позивачем до пенсійного органу не було надано довідку про заробітну плату в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках і тому пенсійним органом правомірно обчислено пенсію в мінімальному розмір на підставі наданих документів. У відповідача відсутні будь-які документи, які є підставою для здійснення перерахунку розміру пенсію у більшому розмірі.
З матеріалів справи встановлено, що фактично позивач не згодний з діями (бездіяльністю) Горлівського міського виконавчого комітету, яким не вирішене питання щодо прийняття документів про видачу довідки про заробітну плату, одержаної позивачем в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року №886 для подальшого направлення документів зазначеним виконкомом на розгляд Донецькою регіональною комісією. Але дії чи бездіяльність Горлівського міського комітету або Донецької регіональної комісії щодо вирішення питання про видачу зазначеної довідки не є предметом спору у даній справі.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 26 березня 2014 року у справі № 253/14991/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Л.А. Василенко
Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко