Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/841/14-ц
Провадження № 2/270/744/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини",-
в с т а н о в и в:
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 "Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини", мотивуючи свої вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки розірваний. Розірвання шлюбу зареєстровано в органах РАЦСа 11.04.2005 року. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. Рішенням суду від 08.08.2005 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 200 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак на теперішній час ця сума є недостатньою, відповідач у добровільному порядку не має наміру надавати матеріальну допомогу дитині в тому обсязі, який йому потрібний, хоча має таку можливість. Де працює відповідач їй не відомо. Будь-яких інших утриманців він не має. Враховуючи це, а також те, що відповідач має задовільний стан здоров'я, матеріально забезпечений, вважає, що аліменти він повинен сплачувати у частці від його заробітку, а тому їх розмір повинен бути змінений рішенням суду. Просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку /доходу/ відповідача, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позов визнає у сумі 400 гривень, так як постійно допомагає дитині та завжди все їй купує, аліменти перераховує офіційно через пошту та дає дитині від себе гроші.
Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін по справі свідчать їх відповідні заяви, зареєстровані за вхідним № 8306/14-вх від 17.04.2014 року та № 10672/14-вх від 22.05.2014 року, що долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог та відповідач при їх частковому визнанні, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до свідоцтва про народження /серії НОМЕР_1/, виданого 22 листопада 2002 року Макіївським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 22.11.2002 року зроблено відповідний запис за № 875. При цьому його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а. с. 5/.
11 квітня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 144. Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище залишено без змін. Зазначені факти підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу /серії НОМЕР_2/, виданим Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції /а. с. 4/.
З копії паспорту позивача убачається, що вона 02.09.2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, у зв'язку з чим змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» /а. с. 3/.
Згідно копії виконавчого листа у справі № 2-2518/05 від 10.08.2005 року, виданого Центрально-Міським районним судом міста Макіївки Донецької області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 200 гривень щомісячно, але не менш одного неоподаткованого податком мінімуму доходів громадян, починаючи з 22.07.2005 року і до досягнення дитиною повноліття /а. с. 6/.
Як убачається з довідки ПП «Макринок-Сервіс» від 13.02.2014 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 86132, АДРЕСА_1, - та разом з нею зареєстровані: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 /а. с. 7/.
Згідно копій квитанцій, наданих відповідачем, ним 13.03.2014 року, 15.04.2014 року та 12.05.2014 року перераховано на ім'я ОСОБА_1 по 400 гривень, а всього 1200 гривень.
З фіскального чеку № 899 від 02.11.2013 року убачається оплата вартості смартфону у розмірі 1899 гривень.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України зміст майнових прав та обов'язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.
Положеннями частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тотожне за своїм правовим змістом роз'яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 25.05.2006 року.
Крім того, суд також виходить з того, що зазначений обов'язок закріплений і нормами Конституції України та відповідно кореспондується з правом будь-якої дитини на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення повноліття /стаття 51 Конституції України/.
У свою чергу, положення Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року /ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XІІ/ передбачають, що дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, згідно частини 3 статті 181 вказаного нормативно-правового акту України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як роз'яснює норма права, що міститься у частини 1 статті 184 Сімейного кодексу України, у твердій грошовій сумі аліменти визначаються, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливій дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Крім того, суд враховує приписи частини 2 статті 182 зазначеного кодифікованого закону України, відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з відомостей, що містяться у відповідному свідоцтві про народження дитини - ОСОБА_3, він народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже на час розгляду цього спору хлопчику виповнилось повних 11 років й з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини його віку, встановленого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VІІ від 16.01.2014 року в сумі 1286 гривень на одну особу щомісяця, аліменти на його утримання не можуть бути менше ніж 385,80 гривень, що більше ніж те, що стягується за рішенням суду на час звернення позивача до суду із цим позовом.
Приймаючи до уваги викладені обставини, з урахуванням стану здоров'я, сімейного та майнового положення відповідача, відсутності інших дітей та осіб, які мають право на отримання аліментів від нього, не наданні доказів про існування у нього нерегулярного, мінливого доходу або факту одержання частини доходу в натурі, суд вважає, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 з 19.02.2014 року й до досягнення дитиною повноліття слід збільшити, визнавши його у розмірі 1/4 частину від заробітку /доходу/ його батька ОСОБА_2, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць підлягає негайному виконанню.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 та 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в сумі 0,2 місячного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2014 році.
Місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2014 року встановлений в розмірі 1218,00 гривень відповідно до змісту статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VІІ від 16.01.2014 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 243,60 гривень. Однак, пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, тому, ухвалюючи рішення на користь позивача з відповідача в доход держави слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 243,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтею 51 Конституції України, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, статтями 1, 2, 180 - 184, 191 і 192 Сімейного кодексу України, статтями 7 і 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VІІ від 16.01.2014 року, статтями 4 і 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 25.05.2006 року, статтями 4, 8, 10, 11, 14, 57, 58, 60, 61, 88, 119, 158, 174, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296, 367 Цивільного процесуального кодексу України, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини", задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? (однієї четвертої) частини його заробітку /доходу/, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19.02.2014 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень /двісті сорок три гривні 60 копійок/.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь ОСОБА_1 у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко