Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Костопільського районного суду від 4 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

12 липня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 29 січня 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» в уточнених позовних вимогах просило суд про стягнення з відповідача 213 304,92 грн. кредитної заборгованості.

Рішенням Костопільського районного суду від 4 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, неповідомлення боржника про відступлення кредитором права вимоги не є для нього підставою для невиконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідач не заперечував факт наявності у нього кредитної заборгованості, що у свою чергу свідчить про її визнання та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України звільняє позивача від доказування.

У справі міститься договір про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року, що був укладений між АК «Промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 59 ЦПК України такі докази є належними.

Покликаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, незважаючи на те, що були повідомлені про час та місце судового засідання у справі в установленому законом порядку. Причини їхньої неявки колегією суддів визнані неповажними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що відповідач не був письмово повідомлений про заміну кредитора у кредитному зобов'язанні, а позивач не надав суду оригіналів чи належним чином завірених копій кредитного договору, договору про відступлення права вимоги та всіх відповідних додатків до цих угод, які б безспірно підтверджували факт передачі позивачу права вимоги за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року, що був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 У зв'язку з цим суд першої інстанції фактично визнав позивача неналежним кредитором.

Проте погодитися з таким підходом суду до вирішення спору сторін колегія суддів не може.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2008 року між ЗАТ АК «Промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 109/08, відповідно до якого відповідач отримав у банку кредит у розмірі 200 000 грн. під 18 % річних строком до 23 лютого 2018 року (а. с. 6-12).

Укладений із банком кредитний договір відповідач ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорив, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірним.

У порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушив і станом на 31 травня 2013 року допустив заборгованість перед банком на загальну суму 213 304,92 грн., з яких: 198 148 грн. - заборгованість за кредитом, 12 960,62 грн. - заборгованість за відсотками та 2196,3 грн. пені.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем (а. с. 65).

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Сумніви відповідача щодо зарахування чи незарахування в рахунок погашення його боргу за кредитним договором коштів від продажу предмета іпотеки, який мав місце 5 вересня 2012 року, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються розрахунком заборгованості за кредитом, наданим позивачем на виконання ухвали місцевого суду від 3 березня 2014 року (а. с. 118-119).

17 грудня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» договір відступлення прав вимоги, за яким позивач отримав право вимоги за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року, що був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_1 (а. с. 44-64).

Відповідно до п. 4.1. згаданого вище договору відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникають у майбутньому, набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами реєстру позичальників.

Пунктом 4.3. цього ж договору передбачено, що сторони підписують реєстр позичальників, який є Додатком № 1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Про заміну кредитора у зобов'язанні та про вимоги нового кредитора погасити допущену заборгованість за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року відповідач дізнався найпізніше в серпні 2013 року, коли отримав копію позовної заяви (а. с. 3-82).

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Проте закон не пов'язує це право боржника з можливістю невиконання боргових зобов'язань взагалі, в тому числі попередньому кредиторові.

Згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

В той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання відповідачем ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року як первісному, так і теперішньому кредитору.

Кредитні зобов'язання ОСОБА_1 не виконані до цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Проте у матеріалах справи відсутні клопотання відповідача та вимога суду про надання позивачем оригіналів письмових доказів щодо переходу до нього права вимоги як до нового кредитора. Відсутні також і докази, які б спростовували або ж ставили під сумнів право позивача на звернення в суд із даним позовом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Визнаючи наявний на аркуші справи 63 витяг з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року, що був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, неналежним доказом у справі, місцевий суд послався на те, що він не містить печатки передаючої та приймаючої сторони, дати складання, інформації з чого складається невиконаний розмір грошового зобов'язання відповідача, а також про повноваження особи, що його склала.

Однак при цьому суд не врахував, що даний документ є витягом, а не оригіналом, він завірений печаткою позивача. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належність доказу полягає безпосередньо у наявності інформації щодо предмета доказування, а не у наявності повноважень в особи щодо посвідчення копії доказу тощо.

Отже, достатніх доказів, які б спростовували чи ставили під сумнів право позивача на звернення в суд із даним позовом до відповідача, на переконання колегії суддів, у справі немає.

Тому з урахуванням викладеного рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 512-518, 526, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою «Кредитні ініціативи" задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду від 4 квітня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 213 304 (двісті тринадцять тисяч триста чотири) грн. 92 коп. заборгованості за кредитним договором № 109/08 від 26 лютого 2008 року, з яких: 198 148 - заборгованість за кредитом, 12960,62 грн. - заборгованість за відсотками та 2196,3 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 2 133 (дві тисячі сто тридцять три гривні) 05 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: