Справа № 201/4747/14ц

2/201/1454/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Кравченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому з уточненням позовних вимог посилається на те, що з 17 липня 2004 року по 05 серпня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на теперішній час проживає разом з позивачем. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини та не цікавиться її життям та станом здоров'я. За період з 2010 по 2013 роки відповідач перешкоджає позивачу в можливості оздоровити доньку за межами України. Такі дії відповідача обмежують можливості доньки та негативно впливають на неї. При цьому відповідач жодного разу не виявив бажання самостійно організувати відпочинок та оздоровлення дитини. Матір позивача проживає в країні Італія та перебуває там на законних підставах, має стабільний дохід та постійне місце реєстрації. З метою відпочинку та оздоровлення доньки, а також для того, щоб донька мала можливість бачитись зі своєю бабусею, позивач має намір разом з донькою тимчасово виїжджати за межі України. Тому позивач просить суд дозволити їй без згоди батька оформити проїзний документ дитини ОСОБА_3; надати дозвіл на тимчасовий виїзд до Італії дитини з матір'ю без згоди та супроводу батька в період з 20 грудня 2014 рок по 30 січня 2015 року.

Позивач в судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив необхідність виїзду шестирічної дитини на межі України.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги не обґрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони з 17 липня 2004 року по 05 серпня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с. 13/. Від спільного подружнього життя сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7/, яка проживає разом з позивачем /а.с.7/. За рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2010 року з відповідача на утримання його доньки стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку /в.с.9-11/.

Батько ОСОБА_3 відповідач по справі своєї згоди на її виїзд не надає, посилаючись на те, що відсутня необхідність виїзду шестирічної дитини за межі України, доцільність таких виїздів, та вважає, що відмовляючи в наданні дозволу на виїзд дитини, він піклується насамперед про свою малолітню доньку. Батько дитини вважає, що позивач має намір виїхати разом з донькою до іншої країни на постійне місце проживання, проти чого він заперечує.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю позивача та бабусею Катаріни. На даний час вона проживає та працює в Італії на законних підставах. Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, а також перешкоджає у її виїзду за межі України. метою виїзду дитини за кордон - є її оздоровлення.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст. 155 СК України).

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З наданих медичних документів, що були надані позивачем до позовної заяви не вбачається, що донька позивача та відповідача потребує виїзду до Італії для оздоровлення.

Згідно наданої виписки з медичної карти ОСОБА_3 від 29 березня 2013 року, дитині після поверхневої травми голови та забою м'яких тканей лівої тімянної області рекомендовано уникати фізичної перенапруги, психоемоційних стресів, переохолодження, тривалого находження без головного убору під відкритим промінням сонця у спекотний період року /а.с. 16/, що може свідчити про те, що тривала поїздка може зашкодити дитині.

Окрім того позивачем не надано суду доказів, що свідчили про те, у яких умовах буде проживати їхня з відповідачем донька. Та відсутні докази законності перебування матері позивача у країні Італія.

Посилання позивача на ухилення відповідача від участі у вихованні дитини не є предметом перевірки по даній справі, а тому не можуть розглядатися як підстава для задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про надання дозволу позивачу без згоди батька оформити проїзний документ дитини ОСОБА_3 та надання дозволу на тимчасовий виїзд до Італії дитини з матір'ю без згоди та супроводу батька в період з 20 грудня 2014 рок по 30 січня 2015 року, оскільки позивачем не доведено свої позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова