ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 27/351-10/341 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Запорізька міська енергетична компанія”
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 16.03.2006р.
у справі №27/351-10/341
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Запорізька міська енергетична компанія”
до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне
житлове об’єднання №5”
про стягнення 12 583 076,25 грн. збитків,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізька міська енергетична компанія” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №5” і просило суд стягнути з останнього 12 583 076,25 грн. збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором №1520 від 01.09.2000р. щодо збору абонентської плати з населення за теплопостачання за період з 01.12.2000р. по 31.12.2002р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.11.2005р. (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено з тих мотивів, що судовими рішеннями, ухваленими у справі №8/380, в якій брали участь ті самі сторони, підтверджені зобов’язання відповідача щодо збору абонентської плати з населення за теплопостачання за період з 01.12.2000р. по 31.12.2000р., а оскільки таке зобов’язання ним не виконано, то відповідач, як винна сторона у зобов’язанні, повинна відшкодувати кредитору завдані збитки. Доповідач: Палій В.М.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. (головуючий, суддя Кричмаржевський В.А., судді Радченко О.П., Хуторний В.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційної інстанції мотивована відсутністю факту порушення відповідачем зобов’язання за договором, оскільки у нього існувало зобов’язання лише забезпечити збір абонентської плати з населення в межах дії спеціального порядку.
Окрім того, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст.526, 623 ЦК України та ст.218 ГК України, встановив відсутність порушень умов договору відповідачем, причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків і вини відповідача.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням всіх обставин справи щодо виконання відповідачем обов’язку забезпечувати збір з населення за постачання теплової енергії, у тому числі у випадку ухилення населення від оплати. Заявлена до стягнення сума збитків є наслідком саме незабезпечення відповідачем збору (у т.ч. у примусовому порядку) оплати з населення за теплову енергію.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що 01.09.2000 р. між ТОВ “Запорізька міська енергетична компанія” (постачальник) та КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №5” (виконавець) укладено договір №1520 (з врахуванням протоколу розбіжностей) на відпуск теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався відпустити виконавцю (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді (парі) відповідно до встановленого плану споживання.
Пунктом 22 цього договору встановлено, що відповідач зобов’язаний провести нарахування та збір абонплати за опалення і гаряче водопостачання з населення щомісяця (а.с.64 т.1).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2003р. у іншій справі №8/380, залишеним без мін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2004р. (а.с.14-16 т.1), встановлено, що обов’язком відповідача є забезпечення збору абонентської плати за опалення та гаряче водопостачання. Вказане рішення в силу ст.35 ГПК України, має преюдиційне значення у даній справі щодо фактів, встановлених у ньому.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно врахував встановлені судом у іншій справі 8/380 (а.с.14-16 т.1) факти того, що правовідносини сторін щодо порядку оплати спожитої теплової енергії врегульовані не тільки договором, але й нормами чинного законодавства, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України №1131 від 22.07.1998р. “Про запровадження спеціального порядку розрахунків за спожитий природний газ і вироблену з нього теплову енергію у Запорізькій області”.
Згідно пункту 2 цієї постанови Головою обласної державної адміністрації Запорізької області прийнято розпорядження №556 від 22.09.1998р. “Про запровадження спеціального порядку розрахунків за спожитий природний газ і вироблену з нього теплову енергію” (а.с.110 т.2), яким затверджено Положення про спеціальний порядок забезпечення природним газом бюджетних організацій та населення Запорізької області та проведення розрахунків за спожитий природний газ і вироблену з нього теплову енергію” (а.с.112-114 т.2).
Відповідно до названого Положення у листопаді 1998 року укладено договір про взаємне співробітництво по введенню в Запорізькій області спеціального порядку розрахунків за спожитий природний газ і вироблену з нього теплову енергію. Згідно пункту 4.1.9 зазначеного договору грошові кошти, які надійшли від населення в якості оплати за поставлену йому теплову енергію, зараховуються на розподільчий рахунок №26031211501 в АБ “АвтоЗАЗбанк” МФО 313407. У подальшому такі грошові кошти розщеплюються та перераховуються оператором вказаного розподільчого рахунку на рахунки власника природного газу, використаного для виробництва теплової енергії.
Після втрати чинності Постанови КМУ №1131 від 22.07.1998р. (на підставі Постанови КМУ №1800 від 11.12.2000р.), позивачем, відповідачем та ЗАТ “Запоріжзв’язоксервіс” укладено тристоронній договір про взаємне співробітництво по веденню розрахунків за спожите населенням тепло та гарячу воду №008-5/01-2001 від 17.01.2001р. (а.с.34-38 т.2), де і був визначений подальший порядок розрахунків за теплову енергію.
Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктами, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неотриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відшкодування збитків можливо лише у разі порушення зобов'язання, чого у даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено не було, оскільки зобов’язання щодо забезпечення збору абонентської плати з населення в межах дії спеціального порядку відповідачем виконувалось. Також підставно враховано судом апеляційної інстанції й те, що при визначенні неотриманих доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватись заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Враховуючи наведене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька міська енергетична компанія” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. у справі №27/351-10/341 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій