Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Ігнатюка Б.Ю., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду від 26 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 увійшовши в довіру до позивача на початку березня 2010 року шахрайським способом обміняв з ним належний позивачу автомобіль марки «Мерседес-Бенц 124» д.н.з. НОМЕР_3 1994 року випуску на належний ОСОБА_5 автомобіль «Камаз 53215» д.н.з. НОМЕР_2.
Отриманий від позивача автомобіль «Мерседес-Бенц 124» ОСОБА_4 в подальшому продав за 6000 доларів США, а виручені кошти привласнив.
Вказував, що постановою Хустського районного суду від 25.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, однак на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію», який набрав чинності 28.07.2011 року його звільнено від кримінальної відповідальності, а речовий доказ «Камаз 53215» д.н.з. НОМЕР_2 повернуто ОСОБА_5
Цією постановою також встановлено, що згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 1201 від 12.06.2012 року ринкова вартість авто марки «Мерседес-Бенц 124» д.н.з. НОМЕР_3 1994 року випуску, без урахування зносу, станом на 01.03.2010 року складає 87 125 грн.
Крім цього зазначав, що вважаючи своєю власністю автомобіль «Камаз 53215» д.н.з. НОМЕР_2, позивач замінив на ньому компресор вартістю 4700 грн. та сплатив за стоянку на території фермерського господарства 2000 грн.
Також указував, що відповідачі вводили слідство в оману, ніби позивач заволодів автомашиною незаконним шляхом, у зв'язку з чим він був підозрюваним і затриманим по кримінальній справі, що завдало йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, приниженні честі і гідності, яку він оцінює в розмірі 30 000 грн.
Посилаючись на дані обставини просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 93 825 грн. матеріальної шкоди, а також солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 30 000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу.
Рішенням Хустського районного суду від 26.05.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 48 000 грн. матеріальної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 480 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.
Відповідачі рішення суду не оскаржили.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в частині вимоги про стягнення моральної шкоди визнано неподаною та повернуто апелянту ухвалою судді апеляційного суду Закарпатської області від 23.07.2014 року.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині вимоги про стягнення матеріальної шкоди ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким дану вимогу позивача задовольнити повністю.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення відповідача ОСОБА_5 про причини неявки в судове засідання колегією визнані не поважними.
Заслухавши представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Тому апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги позивача у частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
Встановлено, що на початку березня 2010 року ОСОБА_4, взявши на себе зобов'язання продати належний ОСОБА_5 автомобіль «Камаз 53215» д.н.з. НОМЕР_2, увів позивача в оману, що автомобіль належить йому (ОСОБА_4) та обміняв цей автомобіль з позивачем на належне останньому авто марки «Мерседес-Бенц 124» д.н.з. НОМЕР_3 1994 року випуску.
Отриманий в результаті обміну від позивача автомобіль ОСОБА_4 продав ОСОБА_7 за 6 000 доларів США, а виручені кошти привласнив.
Постановою Хустського районного суду від 25.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, однак на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію», який набрав чинності 28.07.2011 року його звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито. Речовий доказ по справі «Камаз 53215» д.н.з. НОМЕР_2 повернуто ОСОБА_5
Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 не довів, що шкода позивачу (втратою автомашини) заподіяна не з його вини позов ОСОБА_3 про відшкодування вартості автомашини є підставним.
При визначенні розміру фактичної матеріальної шкоди не може бути взятим до уваги висновок експерта від 12.06.2012 року № 1201, оскільки ним визначено ринкову вартість автомобіля марки «Мерседес-Бенц 124», що належав позивачу - без урахування зносу, при цьому автомобіль станом на березень 2010 року був у користуванні 16 років.
Встановлено, що продаж автомобіля марки «Мерседес-Бенц 124» відповідачем було здійснено за 6 000 доларів США.
Позивач в порушення вимог процесуального закону (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України) не довів суду належними та допустимими доказами, що фактична вартість автомобіля була більшою за вказану суму, тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є правильним.
Разом з тим, суд першої інстанції визначаючи розмір матеріальної шкоди в сумі 48000 грн. виходив з еквіваленту гривні до долара США станом на момент відчуження автомобіля.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Колегія суддів вважає, що розмір шкоди слід визначити як еквівалент 6000 доларів США на момент постановлення рішення суду.
Офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України станом на момент ухвалення рішення складає 1311,0661 грн. за 100 доларів США, а тому еквівалентом 6000 доларів США є 78663,97 грн.
Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди з викладом резолютивної частини рішення у новій редакції.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування витрат на заміну компресора на автомобілі «Камаз 53215» та плати за стоянку автомобіля слід зазначити наступне.
Позивач усупереч вимог процесуального закону (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України) не надав суду відповідних доказів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги є правильним.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду від 26 травня 2014 року в частині стягнення матеріальної шкоди та розподілу судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 78 663 (сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 97 коп. матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 64 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: