Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/6651/13-ц
Провадження № 2/270/287/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТОРСЬКЕ АГЕНТСТВО ФАКТОР" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості»,-
в с т а н о в и в:
У листопаді 2013 року ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "Про стягнення заборгованості", мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1 від 25 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Колекторське Агентство Фактор", первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № 2189 Р від 08 травня 2007 року. Заміна кредитора у зобов'язаннях шляхом відступлення права вимоги була реалізована на підставі статей 512 - 516 Цивільного кодексу України. 08 травня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та фізичною особою - громадянкою України ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2189 Р, відповідно до умов якого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 6000,00 гривень, зі сплатою 0,0001% за користування кредитом та терміном користування до 08 травня 2010 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась в порядку та на умовах, що визначені ним, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Згідно пункту 3.3. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 167,00 гривень та нарахованими процентами, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості. Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. У порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 12562,74 гривень, із яких: 5443,00 гривень - тіло кредиту, 1168,97 гривень - відсотки та комісійні доходи, 12562,74 гривень - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків /за останні 90 днів/. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2189н/п від 08 березня 2007 року, згідно умов якого відповідач остання зобов'язалась відповідати перед первісним кредитором за порушення обов'язків за кредитним договором, як солідарний боржник. Відповідач ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_1 Відповідно до договору поруки відповідач ОСОБА_2 як поручитель, поручається за виконання відповідачем ОСОБА_1 обов'язків, які виникли на підставі договору. Відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором як солідарні боржники. Просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12562,74 гривень та судові витрати у сумі 229,41 гривень.
Представник позивача Вашеняк В. О., що діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена своєчасно та належним чином, надала судові заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності не надавали.
Відповідно до приписів частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить її відповідна заява, зареєстрована за вхідним № 6895/14-вх від 01.04.2014 року, й долучена до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником позивача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Згідно частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно кредитного договору № 2189 Р, укладеного 08 травня 2007 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_1, банк надав відповідачу в тимчасове користування кредитні ресурси у розмірі 6000,00 гривень, зі сплатою 0,0001% за користування кредитом та терміном користування до 08 травня 2010 року. Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Згідно пункту 3.3. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 167,00 гривень та нарахованими процентами, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості. Згідно пункту 6.1. кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення /а. с. 5 - 7/.
Відповідно до Договору поруки № 2189 н/п, укладеного 08 березня 2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та фізичною особою ОСОБА_2, остання зобов'язалась відповідати перед первісним кредитором за порушення обов'язків за кредитним договором як солідарний боржник, тобто відповідач ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_1 за виконання ним своїх обов'язків, які виникли на підставі договору /а. с. 8/.
Зі змісту пункту 1.1. Договору про відступлення прав вимог № 1 від 25.12.2008 року вбачається, що ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" передав на умовах, що існують на час укладення цього Договору, а ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" набуло право вимагати від боржників реального та належного виконання обов'язків за кредитними договорами та відшкодовує первісному кредитору вартість відступленого права вимоги до боржників за кредитними договорами /а. с. 9/.
Як убачається з витягу із Додатку № 1 Реєстру заборгованості за кредитними договорами до Договору про відступлення прав вимог № 1 від 25.12.2008 року, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "Колекторське Агентство Фактор", ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" відступило новому кредитору ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1, сума заборгованості, за якою відступає право вимоги, дорівнює 12562,74 гривень /а. с. 10/.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладені між сторонами по справі кредитний договір та договір поруки, за своєю правовою природою, є правочинами, тобто діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 1054 Цивільного кодексу України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на частину 1 статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України укладені між сторонами по справі договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, укладені договори є підставою виникнення між сторонами зобов'язань, тобто правовідносин, в яких одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /стаття 509 Цивільного кодексу України/.
Згідно до положень частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порядок забезпечення виконання договірних зобов'язань регламентований нормами права, які містяться у главі 49 Цивільного кодексу України.
Так, частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно до приписів частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені положеннями статті 554 Цивільного кодексу України.
Так, з огляду на зміст частини 1 наведеної норми права, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя.
Частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У свою чергу, у статті 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання.
Так, згідно до зазначеної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми права та надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає правомірним стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12562,74 гривень.
Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "Про стягнення заборгованості", суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" додало документ, що підтверджує сплату судового збору, а саме: платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 229,41 гривень /а. с. 1/.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року.
Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" звернулось до суду у 2013 році.
Місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2013 року встановлений в розмірі 1147 гривень відповідно до змісту статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VI від 06.12.2012 року.
Підпункт 1 та 10 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.
Відтак, ухвалюючи рішення на користь ТОВ "Колекторське Агентство Фактор", суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову повністю, стягнувши солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 12562,74 гривень, а тому на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з кожного з відповідачів слід стягнути по 114,70 гривень із розрахунку: 12562,74 гривень х 1% = 125,62 гривень, що менше ніж 229,40 гривень / 2 = 114,70 гривень.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" та можливість задоволення його позову повністю шляхом стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 12562,74 гривень та понесених й документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 114,70 гривень з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 546, 553 - 554, 611, 626, 629, 651, 652, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VI від 06.12.2012 року та статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223-226, 292, 294 й 296 Цивільного процесуального кодексу України, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТОРСЬКЕ АГЕНТСТВО ФАКТОР" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "Про стягнення заборгованості" задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТОРСЬКЕ АГЕНТСТВО ФАКТОР" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 12562,74 гривни /дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 74 копійки/.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТОРСЬКЕ АГЕНТСТВО ФАКТОР" понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 114,70 гривень /сто чотирнадцять гривень 70 копійок/.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТОРСЬКЕ АГЕНТСТВО ФАКТОР" понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 114,70 гривень /сто чотирнадцять гривень 70 копійок/.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко