Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/1937/14-ц
Провадження № 2/270/1053/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 "Про стягнення заборгованості за кредитним договором",-
в с т а н о в и в:
У квітні 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 "Про стягнення заборгованості за кредитним договором", мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору споживчого кредиту № 2001561186 від 22.11.2012 року, укладеного у простій письмовій формі між ПАТ «ОТП Банк» та громадянином України ОСОБА_1, останньому був наданий кредит в розмірі 29972,00 гривень зі сплатою 22% річних за користування кредитом. Дата остаточного повернення була встановлена на 22.11.2015 року. Відповідно до пункту 1.4.7 кредитного договору, погашення кредиту може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Банка, вказаний у графіку платежів, будь - яким доступним позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи. Згідно пункту 1.5.4 кредитного договору банк має право вимагати від боржника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за кредитним договором, про що боржнику направляється вимога. Своєчасно зобов'язання боржником за кредитним договором виконані не були та порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків, про що йому 27.12.2013 року направлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, яка до цього часу залишилась не задоволеною. Станом на 24.03.2014 року заборгованість боржника за кредитом становить 28775,24 гривень, за сплатою відсотків - 10787,30 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором станом на 24.03.2014 року становить 39562,54 гривень. В свою чергу, 18.12.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу № 18/12/2013, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права кредитора за цим кредитним договором. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» загальну заборгованість за кредитним договором № 2001561186 від 22.11.2012 року у розмірі 39562,54 гривень та витрати на оплату судового збору у розмірі 395,62 гривень.
Представник позивача Алімов А. С., що діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, однак надав судові заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-798/14-вх від 21.07.2014 року, про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі й проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надавав.
Відповідно до приписів частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить його заява, долучена до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником позивача особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Крім того, згідно частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно Договору споживчого кредиту № 2001561186 від 22.11.2012 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та громадянином України ОСОБА_1, останньому був наданий кредит в розмірі 29972,00 гривень, зі сплатою 22% річних за його користування та остаточною датою повернення - 22.11.2015 року. Відповідно до пункту 1.4.7 цього договору, погашення кредиту може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банка, вказаний у графіку платежів, будь-яким доступним позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи, а згідно пункту 1.5.4 - банк має право вимагати від боржника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за кредитним договором /а. с. 4 - 7/.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається, що загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 24 березня 2014 року складає 39562,54 гривень, в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 28775,24 гривень; сума відсотків за користування кредитом - 10787,30 гривень; сума пені за прострочення зобов'язань - 0,00 гривень /а. с. 3/.
На підставі повідомлення від 19.12.2013 року вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило ОСОБА_1 про заборгованість за кредитним договором у сумі 39562,24 гривень та запропонувало провести її оплату протягом 10 днів з моменту його отримання /а. с. 15 - 16/.
Як убачається з пункту 1.1 Договору факторингу № 18/12/2013 від 18.12.2013 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», клієнт /первісний кредитор/ передає, а фактор /новий кредитор/ приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, в розмірі портфеля заборгованості /а. с. 18 - 25/.
Відповідно додатку 1 до цього договору факторингу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права кредитора за кредитним договором № 2001561186 від 22.11.2012 року /а. с. 26/.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами чинного Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір за своєю правовою природою є правочином, тобто діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 1054 Цивільного кодексу України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на частину 1 статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України укладені між сторонами по справі договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, укладені договори є підставою виникнення між сторонами зобов'язань, тобто правовідносин, в яких одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку /стаття 509 Цивільного кодексу України/.
Згідно до положень частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У свою чергу, у статті 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання.
Так, згідно до зазначеної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми права та надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 39562,54 гривень.
Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов ТОВ "ОТП Факторинг України" до ОСОБА_1 "Про стягнення заборгованості за кредитним договором", суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" додало документ, що підтверджує сплату судового збору, а саме: платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 395,62 гривень /а. с. 1/.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року.
Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду у 2014 році.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2014 року встановлений у сумі 1218,00 гривень, а тому судовий збір не може бути менше ніж 243,60 гривень та більше 3654,00 гривень.
Підпункт 1 та 10 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.
Відтак, ухвалюючи рішення на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову повністю, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 39562,54 гривень, а тому на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути 395,62 гривень, із розрахунку: 39562,54 гривень х 1% = 395,62 гривень.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та можливість задоволення його позову повністю шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 39562,54 гривень та понесених й документально підтверджених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 395,62 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 509, 526, 611, 626, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VІ від 08.07.2011 року, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року та статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223-226, 292, 294 й 296 Цивільного процесуального кодексу України, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 "Про стягнення заборгованості за кредитним договором" задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 39562,54 гривень /тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 54 копійки/.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 395,62 гривень /триста дев'яносто п'ять гривень 62 копійки/.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко