ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/2343/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представників позивача: Пашковського М.І., Мудренко Г.А., Юрець С.В., представників відповідача: Терепи С.В., Степанової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" (далі - ТОВ-фірма "Юність", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з застосуванням до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року він допустив методологічну помилку, яку в подальшому виправив, подавши уточнюючий розрахунок. Зазначена помилка стосувалась заповнення рядків декларації і не призвела до заниження податкового зобов'язання, розмір якого в цих розрахунках не змінювався. Тому, на думку позивача, він не повинен сплачувати штраф, який обчислюється у відсотках від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати). Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0005272204 від 13 червня 2014 року прийнято податковим органом неправомірно і просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та додаткових письмових пояснень ( а.с. 36 - 37 ), просили адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначивши, що, на їх думку, заниження податкового зобов"язання було встановлено самим позивачем, оскільки в поданій товариством податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року не вказано кінцеве спрямування самостійно визначеного позивачем податкового зобо"язання. А тому, при поданні уточнюючого розрахунку, на думку відповідача, позивач мав самостійно визначити суму штрафу, що в такому випадку підлягає нарахуванню, відповідно до абзацу 4 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Виходячи з викладеного, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Юність" перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ та з 08.08.1997 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100246451 від 28.09.2009 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Основним видом діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (статистичний код КВЕД 68.20).

В травні 2014 року посадовими особами Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 26.05.2014 року № 278/2204/20109271 (а.с. 5-7).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, передбачених абзацами 3 - 5 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки, допущеної при заповненні рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ, поданої за квітень 2013 року, але, в порушення абзацу 4 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України та п. 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, платником податків самостійно не нарахована сума штрафу, в зв'язку з виправленням помилки, в розмірі 3 відсотків від суми недоплати.

За результатами перевірки Вінницькою ОДПІ, на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 року № 0005272204 ( а.с. 8 ), згідно з яким позивачу нараховані штрафні (фінансові ) санкції, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8735,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Судом встановлено, що ТОВ-фірма "Юність" 18 травня 2013 подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року, в якій позивач зазначив в рядку 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) суму 174701,00 грн., в рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) - суму 174701,00 грн. грн., а в рядках 25.1 та 25.2 поставлено прочерки. Зазначену декларацію прийнято податковим органом, що підтверджено квитанціями від 18.05.2013 року (а.с. 15-16).

05 лютого 2014 року позивач до податкового органу подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2013 року, в якому позивач вказав наступні суми: в рядку 18 - 174701,00 грн., в рядку 25 - 174701,00 грн. та в рядку 25.1 - 174701,00 грн. Уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом, що підтверджено квитанцією №2 від 05.02.2014 року (а.с. 20).

Так, судом під час розгляду справи були досліджені, подані до податкового органу, декларація з ПДВ за квітень 2013 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2013 року та розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), яка є невід'ємною частиною декларації з ПДВ, підтверджує кількість операцій з контрагентами та правильність нарахування грошового зобов'язання ( а.с. 10 - 20 ).

Під час розгляду справи суд встановив, що з приводу обставин подання позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року та уточнюючого розрахунку спір між сторонами відсутній.

Однак, позивач наполягав на тому, що задекларував суму податкового зобов'язання, вказавши його суму в рядках 18 та 25 декларації. Помилка в декларації - не заповнення рядка 25.1 - має методологічний характер і не призвела до заниження податкового зобов'язання. На підтвердження зазначеного позивач посилається на дані, що містяться у витягу з облікової картки платника ПДВ ( а.с. 38 - 46 ), та довідку податкового органу про відсутність заборгованості з податків ( а.с. 21 ).

Представники податкового органу у судовому засіданні пояснили, що обробка декларацій здійснюється комп'ютерним способом, програма налаштована таким чином, що не заповнений рядок 25.1 декларації ототожнюється з недекларуванням податкового зобов'язання, не зважаючи на показники заповненого рядку 25, тому податковий орган оцінює цю обставину як заниження податкового зобов'язання, а позивач, подавши уточнюючий розрахунок, був зобов'язаний нарахувати і сплатити до бюджету штраф у розмірі трьох відсотків від суми заниження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" п. 50.1 ст. 50 ПК України).

З аналізу положень статті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вбачається, що в разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати. Тобто, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту недоплати за відповідним податком.

Згідно з пунктом 120.2 статі 120 Податкового кодексу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З аналізу вказаної норми також убачається, що умовою для накладення штрафу є факт заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Виходячи з пояснень представників позивача та відповідача, суд зауважує, що спір в даній справі виник фактично з приводу оцінки показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року з точки зору висновку про те, чи можна вважати, що платник податків визначив (задекларував) самостійно суму податкового зобов'язання, заповнивши рядки 18 та 25 декларації, але не заповнивши рядок 25.1, а також чи має місце факт заниження податкового зобов'язання в такій ситуації.

На час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року був чинним Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1.

На підставі аналізу вказаної норми, а також назви рядку 25 декларації суд дійшов висновку, що платник податків не може вважатися таким, що не визначив податкове зобов'язання (занизив податкове зобов'язання), якщо він уніс до рядку 25 певний показник, що має позитивне значення.

Рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків. Виявлена суперечність у показниках податкової звітності утворює підстави для проведення перевірки платника податків згідно з положеннями статті 78 Податкового кодексу України і не може без перевірки призводити до висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання.

Суд, проаналізував показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року та уточнюючого розрахунку, дійшов висновку, що сума визначеного позивачем податкового зобов'язання є однаковою, а саме : 174701,00 грн., а уточнення пов'язується з виправленням методологічної помилки щодо заповнення рядків декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти заниження податкового зобов'язання (недоплати) внаслідок подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року та уточнюючого розрахунку відсутні, а тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відбулось безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення форми " Р " № 0005272204 від 13.06.2014 року є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005272204 від 13 червня 2014 року, прийняте Вінницькою об"єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області щодо товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Юність".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Юність" понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 182,70 грн. ( сто вісімдесят дві гривні 70 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна