245/1182/14
1-кп/245/110/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2014 року смт. Старобешеве
Старобешівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дмитрієва О.Ф.,
при секретарі Даніловій О.О.,
за участю прокурора Неминущої О.О.,
захисника ОСОБА_1,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014050730000224 за обвинуваченням:
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Обільне Старобешівського районного суду Донецької області, громадянина України, місце мешкання: АДРЕСА_1, не працюючого, освіта середня, не одруженого, не судимого,
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Нова Олександрівка Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце мешкання: АДРЕСА_3, учень 11 класу Новосвітської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, не одруженого, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
05.03.2014 року, у вечірній час, ОСОБА_3, яки й перебував у стані алкогольного сп'яніння, та неповнолітній ОСОБА_4, діючи спільно, за попередньою змовою, з метою вчинення крадіжки чужого майна, завчасно заготовивши в якості знарядь для вчинення злочину плоскогубці та поліпропіленовий мішок, прибули до приватної садиби АДРЕСА_4, який належить ОСОБА_5 Діючи спільно, ОСОБА_3 залишився на городі садиби з метою спостереження, а ОСОБА_4 за допомогою плоскогубців перерізавши дріт огорожі, увійшов до господарського двору садиби, звідки з кролятника умисно з корисливих мотивів, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_3 викрав одного кроля породи «Обер», вартістю 500 гривень, належного ОСОБА_5 Поклавши викраденого кроля у мішок, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця події зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 500 гривень.
Своїми діями, що виявились у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, що передбачене ч.2 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся, та показав, що вони разом з ОСОБА_4, домовившись про вчинення крадіжки, 05.03.2014 року, у вечірній час прийшли до садиби ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4, де він залишився в городі споглядати, а ОСОБА_4 перерізавши дріт плоскогубцями проник до господарського двору та з кролятника взяв кроля, якого вони поклали у мішок, викрали та віднесли додому. Наступного дня кроля повернули потерпілому.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся. Щодо обставин справи надав аналогічні показання та зробив заяву з проханням про застосування щодо нього амністії, як до неповнолітнього.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, цивільного позову не подав. Про дату, місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином та подав письмову заяву про відсутність майнових претензій до обвинувачених, розгляд справи за його відсутності та вирішення її на розсуд суду. Відповідно до ст.325 КПК України, суд в такому випадку, не позбавлений права продовжувати розгляд кримінального провадження без участі потерпілого.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину. Обвинувачені та інші учасники судового провадження, зокрема, законний представник та захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, обставини вчинення злочину не оспорюють та правильно розуміють їх зміст, у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз'яснені учасникам судового провадження, зокрема, обвинуваченим, положення ч. 3 ст. 349 КПК України щодо підстав, порядку та наслідків визнання недоцільності дослідження доказів стосовно обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, про неможливість в такому разі оскарження цих обставин в апеляційному порядку. З огляду на відсутність заперечень з боку учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачених, та дослідивши подані стороною обвинувачення докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину при вищевикладених обставинах, слід вважати доведеною.
Дії обвинувачених, що виявилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані стороною обвинувачення, як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, не одружений, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.66 КК України, враховуючи те, що обвинувачений критично оцінив свою протиправну поведінку, повністю визнав свою провину, а також висловив упевненість у неприпущенні аналогічних дій у майбутньому, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п.13 ст.67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 кримінальне покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 185 КК України.
Одночасно, спираючись на викладені вище обставини, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання у вигляді обмеження волі. Тому суд, відповідно до ч.1 ст.75 КК України вбачає підстави для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, раніше не судимий, має постійне місце мешкання, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
У відповідності до пунктів 1, 3 ч.1 ст.66 КК України, враховуючи те, що обвинувачений є неповнолітнім, критично оцінив свою протиправну поведінку, повністю визнав свою провину, а також висловив упевненість у неприпущенні аналогічних дій у майбутньому, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
З урахуванням вищевказаних обставин, враховуючи характер дій ОСОБА_4 при вчиненні злочину, суд вважає за необхідне призначити йому кримінальне покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 185 КК України.
Відповідно до п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, відповідно ст.12 Кримінального кодексу України, відноситься до злочинів середньої тяжкості та є умисним.
Згідно паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, виданого 12.12.2013 р. Старобешівським РВ ГУМВС України в Донецькій області, він народився 16 травня 1997 року, а отже, на момент вчинення злочину був неповнолітнім.
07.08.2014 року ОСОБА_4 під час судового засідання звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році», отже суд має підстави для застосування до обвинуваченого амністії.
Згідно до ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Процесуальних витрат по кримінальному провадженню не встановлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинувачених у виді особистого зобов'язання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 75-76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на один рік, якщо він не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього судом обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі п.«а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за даним вироком кримінального покарання.
Запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ - кроля породи «Обер» залишити потерпілому ОСОБА_5.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд Донецької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захиснику, законному представнику та прокурору.
Суддя О.Ф. Дмитрієв
07.08.2014