Справа № 2 - а - 539/2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2008 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: Бабоїд О.М.
при секретарі: Овчаренко Н.В.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до Дня Перемоги, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 надав до суду адміністративний позов до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до Дня Перемоги, мотивуючи тим, що до 2004 року він статус інваліда Великої Вітчизняної Війни II групи, а з 2004 року - інваліда війни І групи, тому згідно з ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус Ветеранів Війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції ЗУ від 25.12.1998 року № 367 - 14 йому щорічно до 05 травня повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі восьми, а з 2004 року - десяти мінімальних пенсій за віком. Вказана грошова допомога виплачувалася відповідачем не в повному обсязі, в зв'язку з чим недоплачена щорічна грошова допомога за період з 2003 року по 2007 рік становить 10075, 60 грн, яку просив суд стягнути з відповідача на його користь.
Просить звільнити його від сплати судового збору, як інваліда війни І групи. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, збільшивши їх розмір, і просить суд стягнути на користь позивача недоплачену суму щорічної грошової допомоги учаснику війни за період з 2003 року по 2007 рік в розмірі 10569, 40 грн.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлений, проте надав до суду заяву, в якій позов не визнає та просить розглядати справу без його участі та без застосування технічних засобів.
Відповідно до ч.3 ст. 121 КАС України, суд за письмовою згодою сторін розглядає справу під час попереднього судового засідання, оскільки вирішені всі питання, необхідні для її розгляду, а також без фіксування судового процесу технічними засобами.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 до травня місяця 2003 року мав статус інваліда Великої Вітчизняної Війни II групи, а з травня 2003 року - інваліда війни І групи, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.98 p. N 367-XIV, щорічно до 5 травня інвалідам війни, до яких віднесений позивач, виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Щорічну виплату разової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Згідно довідки № 724 від 05.02.2008 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня: за 2003 рік в квітні місяці в розмірі 120, 00; за 2004 рік в квітні місяці в розмірі 195 грн; за 2005 рік в квітні місяці в розмірі 400 грн; за 2006 рік в квітні місяці в розмірі 400 грн; за 2007 рік в квітні місяці в розмірі 450 грн. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови КМУ від 18 лютого 2004 p. N 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами і доповненнями, якою установлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Так, статтею 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік», установлено, що у 2003 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 120 гривень.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», установлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 1 групи здійснюється у розмірі 195 гривень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 p. N 20-рп/2004, положення статті 44 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» установлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 1 групи здійснюється у розмірі 400 гривень.
Статтею 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 1 групи здійснюється у розмірі 400 гривень.
Законом України від 20.12.2005 p. N 3235-IV, дію частини п'ятої статті 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Статтею 29 ЗУ Про державний бюджет України на 2007 рік установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" інвалідам 1 групи здійснюється у розмірі 450 гривень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 положення статті 29 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V дію частини п'ятої статті 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної
2
разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 61, 62, 63, 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Суд вважає, що з часу проголошення рішення Конституційного суду відповідач повинен був виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком згідно вимог ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак не вчинив цього, чим порушено конституційні права позивача в сфері отримання встановленого законодавством належного розміру разової грошової допомоги.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет» на відповідні роки, були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права позивача на соціальний захист, зокрема на отримання щорічної разової допомоги в розмірі десяти (восьми) мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищенаведене, при визначенні розміру щорічної разової допомоги позивачу, як інваліду війни 1(11) групи, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не законів України «Про державний бюджет» на вказані вище роки.
З цих же міркувань, а також взявши до уваги положення ст. 64 Конституції України, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми разової грошової допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком за 2006 рік, суд вважає за необхідне керуватися положенням Конституції України, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким дію частини п'ятої статті 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
ч.3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - IV з 12 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму.
Постановою КМУ від 13.03.2002 року № 279 з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком 4730 грн на місяць.
Законом України від 09.07.2003 року № 1058 - XIV з 01.04.2004 року по 11.01.2005 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком - 74, 54 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285 - IV з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 332 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235 - IV з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 350 грн, з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн.
Статтею 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня -387 грн., з 1 жовтня - 395 грн..
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений в наступних розмірах: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., при цьому дана стаття доповнена, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст. 28 ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410, 06 грн.; 415, 11 грн.
Суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, стягнувши на користь позивача недоотриману грошову допомогу за 2003 - 2007 роки в розмірі 10569, 40 грн, а саме: за 2003 рік в розмірі 258, 40 грн: (47, 30 х 8 = 378, 40 - 120 = 258, 4); за 2004 рік в розмірі 550, 40 грн (74, 54 х 10 = 745, 40 - 195 = 550, 40); за 2005 рік в розмірі 2920 грн: (332 х 10 = 3320 - 400 = 2920); за 2006 рік в розмірі 3190 грн: (359 х 10 = 3590 - 400 = 3190); а також, за 2007 рік в розмірі 3650, 60 грн: (410, 06 х 10 = 4100, 60 - 450 = 3650, 60). Всього 10569, 40 грн, а саме: (258, 40 грн + 550, 40 грн + 2920 грн + 3190 грн + 3650, 60 грн = 10569, 40).
Отже, суд вважає за можливе визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку щорічної допомоги до 05 травня за 2003 - 2007 роки, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та стягнути на користь позивача недоотриману грошову допомогу за 2003 - 2007 роки в сумі 10569, 40 грн.
Також, суд вважає, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як інвалід війни І групи.
Судові витрати суд покладає на відповідача.
Указані обставини встановлено з пояснень позивача, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні. Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.98 p. N 367-XIV, Законом України „Про Державний бюджет України на 2005р.", Законом України „Про державний бюджет на 2006 p.", Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік", суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за 2003 - 2007 роки, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірною.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману разову грошову допомогу до 05 травня за 2003 - 2007 роки в розмірі 10569, 40 грн (десять тисяч п»ятсот шістдесят дев»ять гривень 40 коп.) Від сплати судового збору позивача звільнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 105, 69 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.