245/1185/14
1-кп/245/113/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 серпня 2014 року смт. Старобешеве
Старобешівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дмитрієва О.Ф.,
при секретарі Гавриленко Л.В.,
за участю прокурора Кучеренко Є.Ю.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014050730000344 за обвинуваченням:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Староласпа Тельманівського району Донецької області, громадянина України, місце мешкання: АДРЕСА_1, не працюючого, освіта середня, не одруженого, не судимого,
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,уродженця с. Староласпа Тельманівського району Донецької області, громадянина України, місце мешкання: АДРЕСА_2, не працюючого, освіта середня, одруженого, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
03.04.2014 р. приблизно о 02.00 годин ОСОБА_2 спільно та за попередньою змовою з з ОСОБА_3, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, звідки таємно,з корисливих мотивів, з автомобілю ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_3, за допомогою гайкових ключів демонтували та викрали три повністю укомплектованих колеса, обладнаних покришками торгівельної марки «Kama Flame» R16 та з не запертого багажного відділення вказаного автомобіля викрали одне запасне, повністю укомплектоване колесо, обладнане покришкою торгівельної марки «Ніва» R16, належні ОСОБА_5, після чого з місця злочину з викраденим зникли, розпорядившись їм на власний розсуд, заподіявши, тим самим, потерпілому майнову шкоду на загальну суму 2496,41 гривень.
Своїми діями, що виявились у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили кримінальне правопорушення, що передбачене ч.2 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся, та показав, що вони разом з ОСОБА_3, 03.04.2014 року, у нічний час, побачивши у дворі будинку потерпілого автомобіль, вирішили вчинити крадіжку, проникли до двору, зняли з автомобілю та викрали 3 колеса, обладнаних покришками торгівельної марки «Kama Flame» R16, а з не запертого багажного відділення вказаного автомобіля викрали ще одне запасне, повністю укомплектоване колесо, обладнане покришкою торгівельної марки «Ніва» R16. Викрадені колеса збули, гроші витратили на власні потреби.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся, та щодо обставин справи надав аналогічні показання.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, цивільного позову не подав. Про дату, місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідно до ст..325 КПК України, суд в такому випадку, не позбавлений права продовжувати розгляд кримінального провадження без участі потерпілого.
Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину. Обвинувачені та інші учасники судового провадження обставини вчинення злочину не оспорюють та правильно розуміють їх зміст, у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз'яснені учасникам судового провадження, зокрема, обвинуваченим, положення ч. 3 ст. 349 КПК України щодо підстав, порядку та наслідків визнання недоцільності дослідження доказів стосовно обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, про неможливість в такому разі оскарження цих обставин в апеляційному порядку. З огляду на відсутність заперечень з боку учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачених, та дослідивши подані стороною обвинувачення докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину при вищевикладених обставинах, слід вважати доведеною.
Дії обвинувачених, що виявилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані стороною обвинувачення, як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, не одружений, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.66 КК України, враховуючи те, що обвинувачений критично оцінив свою протиправну поведінку, повністю визнав свою провину, а також висловив упевненість у неприпущенні аналогічних дій у майбутньому, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 кримінальне покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частини 2 статті 185 КК України.
Одночасно, спираючись на викладені вище обставини, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання у вигляді обмеження волі. Тому суд, відповідно до ч.1 ст.75 КК України вбачає підстави для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком в один рік.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, одружений, має малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.66 КК України, враховуючи те, що обвинувачений критично оцінив свою протиправну поведінку, повністю визнав свою провину, а також висловив упевненість у неприпущенні аналогічних дій у майбутньому, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 кримінальне покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частини 2 статті 185 КК України.
Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, відповідно ст.12 Кримінального кодексу України, відноситься до злочинів середньої тяжкості та є умисним.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого виконавчим комітетом Староласпінської сільської ради Тельманівського району, батьком малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_3.
05.08.2014 року ОСОБА_3 під час судового засідання. звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році», отже суд має підстави для застосування до обвинуваченого амністії.
Згідно до ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта у кримінальному провадженні, у розмірі 294,84 гривні підлягають стягненню з обвинувачених у рівних частках по 147,42 гривні в дохід держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинувачених у виді особистого зобов'язання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75-76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на один рік, якщо він не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього судом обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за даним вироком кримінального покарання.
Запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави 147,72 гривні (сто сорок сім гривень, 47 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави 147,72 гривні (сто сорок сім гривень, 47 копійок).
Речові докази - чотири колеса повернути потерпілому ОСОБА_5.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд Донецької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя О.Ф. Дмитрієв
05.08.2014