Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Кочева І.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 802/90/12

12 серпня 2014 року Справа № 22ц-778/3229/14

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 28.05.2014 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби та рішення державного виконавця, заінтересована особа - Фермерське господарство "Вікторія", -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Відділу Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області (далі-Державна виконавча служба, Відділ) та визнання неправомірними рішення державного виконавця, посилаючись на те, що у Відділі перебуває на виконанні виконавчий документ № 2/802/174/2012 виданий 04.05.2012 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з Фермерського господарства "Вікторія" на користь ОСОБА_1 грошових коштів на суму 1 200 000 грн.. За міркуванням заявника, 30.01.2012 року Начальник відділу незаконно прийняв постанови про скасування постанов державного виконавця: про відкриття виконавчого провадження, про скасування виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника. До того ж, допустив бездіяльність, не скасувавши прийняті ним протизаконні рішення. Водночас, вважав й незаконними постанови державного виконавця від 30.01.2012 року: "Про звільнення з-під арешту рахунків боржника" і "Про звільнення майна боржника з-під арешту".

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28.05.2014 року скаргу задоволено частково. Суд скасував оспорюванні постанови та визнав неправомірною бездіяльність начальника Відділу Державної виконавчої служби Михайлівського управління юстиції.

У скарзі Державна виконавча служба покликала скасувати ухвалу суду першої інстанції, спираючись на її незаконність.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права.

За ст.383 ЦПК, ч.1 ст.12, ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон) право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Із матеріалів справи вбачається, що з вересня 2012 року по 18 березня 2014 року у Відділі Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області находився на виконанні виконавчий документ № 2/802/174/2012 виданий 04.05.2012 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з Фермерського господарства "Вікторія" на користь ОСОБА_1 грошових коштів на суму 1 200 000 грн. (а.с.7,8,135).

За час виконавчого провадження державним виконавцем та начальником Відділу здійснювались виконавчі дії як державним виконавцем так і начальником Відділу, в тому числі, і щодо арешту коштів, майна боржника, відшкодування витрат виконавчого провадження (а.с.8-21, 24-48).

Так, 30.01.2012 року, після перевірки виконавчого провадження, начальник Відділу, окремими постановами, скасував постанови державного виконавця від 10.09.2012 року,19.09.2010 року про: стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника (а.с.12.13,116,25,25-31,33,34).

У скарзі заявник твердив, що згадані постанови є незаконними й на його думку, безумовно мали б бути скасовані начальником Відділу. Натомість, останній не вчинив спеціальних виконавчих дій, чим допустив протиправну бездіяльність.

Бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта злочину, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити.

У статті 83 Закону йдеться, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

У ч.2 є застереження про те, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вказаних норм слідує, що чинним законодавством передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, має право скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, однак діючим законом не завбачено скасування начальником відділу державної виконавчої служби, який за своїми службовими обов'язками здійснює контроль за роботою державних виконавців, своєї постанови.

В аспекті викладеного, не можна погодитись з аргументами скарги з цього питання.

Щодо оскарження постанов державного виконавця.

Статтею 60 Закону окреслено, що арешт майна боржника може бути знятий за постановою Начальника відповідного відділу.

Уже йшлося, що 30 жовтня 2012 року Начальник Відділу Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області прийняв постанови "Про скасування арешту рахунків та майна боржника".

Заразом, суд зазначає, що начальник Відділу скасував постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за зверненням ОСОБА_1(а.с.24).

Цього ж дня, державний виконавець, від свого імені, у цьому виконавчому провадженні склав постанови про скасування арешту про звільнення рахунків боржника, зняття арешту з його майна та відмовив в прийнятті виконавчого документу й відкритті виконавчого провадження(а.с.36-43,48,35).

Послідовність таких дій державного виконавця кореспондується приписами ст.83 Закону, за якими, у разі скасування постанови Начальником відділу, державний виконавець зобов'язаний вчинити виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.

Згідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Поряд з цим, згідно до частини 1 статті 50 того ж Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Безпосередньо підстави закінчення виконавчого провадження встановлені ст.49 того ж Закону, а саме за цією статтею виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, серед умов закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, суд вважає за необхідне наголосити, що повернення виконавчого документа стягувачеві є аналогічне закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується.

За таких обставин, державний виконавець зобов'язаний був зняти арешт з майна боржника, оскільки не зняття його порушує права боржника при наявності факту повернення виконавчого документу.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не може помітити і того, що згодом, а саме 30.01.2014 року, державний виконавець, у цьому виконавчому провадженні, здійснив арешт майна та рахунків боржника й заборонив його відчуження (а.с.151).

В такому разі, натепер, уже вжиті державним виконавцем заходи для примусового виконання рішення суду й вони вчинені на користь заявника.

Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси сторони виконавчого провадження.

Окремо, суд звертає увагу на норми ст.387 ЦПК, якими закріплено, що скасовуючи постанову державного виконавця, суд мав зобов'язати державного виконавця чи іншу посадову особу ДВС усунути порушення для відновлення права заявника.

Отже, законодавчо закріплені повноваження суду покласти обов'язок на державного виконавця чи іншу посадову особу до вчинення певних дій для відновлення гарантій учасників виконавчого провадження.

Як видно із справи, районний суд скасував постанови начальника відділу Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у скарзі такі вимоги не проголошувались, а отже, суд діяв за межами заявлених вимог та положень ст.11 ЦПК.

Наведене суд першої інстанції не врахував, а тому прийнята ухвала не може бути визнана законною.

Керуючись ст.307,312,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 28.05.2014 року у цій справі про задоволення скарги скасувати та прийняти нову ухвалу.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про оскарження рішень, бездіяльності державного виконавця, посадової особи державної виконавчої служби відмовити.

Решту ухвали залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області судові витрати повязангі з оплатою с удового збору у розмірі 121 грн. 80 коп..

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: