Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Боднар О.В., Кеміня М.П., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним та неукладеним договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом посилаючись на те, що 26.09.2007 року між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (його правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», далі - Банк) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 13.702/183, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 90000 доларів США, а позичальник зобов'язався до 25.09.2022 року повернути кредит та сплатити банку відсотки за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних.
Вказував, що у липні 2012 року під час розгляду в апеляційному суді Закарпатської області іншої цивільної справи № 712/2-4666/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому стало відомо про нібито укладений між Банком та ОСОБА_3 договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті від 27.09.2007 року.
Зазначав, що такий договір він не підписував і нікого це робити не уповноважував, примірник договору йому не надавався. Про його існування йому не було відомо до вищевказаного моменту.
Посилаючись на дані обставини просив визнати договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті від 27.09.2007 року недійсним та неукладеним.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року позов задоволено в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності третьої особи - ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов та приймаючи протирічливе рішення про визнання недійсним та неукладеним договору банківського рахунка суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності підпису позивача на спірному договорі встановлено висновком експерта № 15/664 від 03.12.2013 року, а тому відсутня воля позивача на укладення даного правочину.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч.1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (його правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 13.702/183, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 90000 доларів США, а позичальник зобов'язався до 25.09.2022 року повернути кредит та сплатити банку відсотки за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вищезгаданим кредитним договором 26.09.2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань Банк уже пред'являв до ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.01.2011 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29.11.2013 року по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 2351752,74 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.
Цим рішенням встановлено, що згідно меморіально-валютного ордеру № 761350 від 27 вересня 2007 року, кошти у сумі 90 000 доларів США (454 500 грн.) були переведені з позичкового рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_2 на його поточний рахунок № НОМЕР_1 (який позивач вважає неукладеним) для здійснення розрахунково-касового обслуговування з призначенням платежу «видача кредиту згідно угоди № 13.702/183 від 26.09.2007 р.»
Згідно з заявою ОСОБА_3 № 1 на видачу готівки позивачу з оспорюваного ним поточного рахунку № НОМЕР_2 було видано 90 000 доларів США (еквівалент у гривнях 454 500 грн.), що стверджується його особистим підписом (а.с.18). Зазначення в реквізитах даної заяви про видачу залишку за договором 29475 від 27.09.2007 р. на суму 90 000 дол. США, не спростовує факту отримання ОСОБА_3 вказаних кредитних коштів саме за договором про відкриття кредитної лінії № 13.702/183 від 26 вересня 2007 року, оскільки, як уже зазначалось, договором 29475 від 27.09.2007 р. було передбачено відкриття ОСОБА_3 поточного рахунку № НОМЕР_1, на який були переведені кошти з його позичкового рахунку № НОМЕР_2.
Дане рішення у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має силу преюдиції.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Колегія суддів вважає, що хоча експертизою й підтверджено, що ОСОБА_3 не підписував спірний договір, проте внаслідок доведення Банком факту зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1, відкритий за спірним договором, у сумі 90 000 дол. США, яка передбачена кредитним договором від 26.09.2007 року № 13.702/183, а також факту подальшого отримання ОСОБА_3 цієї суми, відбулося схвалення такого правочину сторонами, котре є свідченням, що договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті від 27.09.2007 року № 29475 є укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення цих вимог процесуального закону позивач не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність позову не відповідають обставинам справи, а порушення судом норм матеріального та процесуального права призвели до постановлення незаконного рішення, що відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним та неукладеним договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: