РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

245/1435/14

4 серпня 2014 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Гавриленко Л.В., за участю:

Позивача ОСОБА_1

Відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення й зобов'язання вчинити дії, третя особа ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення порушень у користуванні майном, шляхом виселення посилаючись на те, що їй на підставі договору дарування від 13.05.2004 року належить домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1. За зазначеною адресою крім неї значиться зареєстрованим та мешкає її колишній чоловік-відповідач ОСОБА_2. Відповідач, мешкаючи у належному їй будинку, зловживає алкогольними напоями, б'є її, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, унеможливлюючи, таким чином, спільне проживання у будинку та перешкоджаючи їй користуватись своїм майном. Відповідача було засуджено за спричинення їй тілесних ушкоджень. Просить суд зобов*язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що будинок вони придбали за кошти, які були виручені від продажу належного йому будинку, крім того вони поліпшували стан будинку під час шлюбу за спільні кошти, він зареєстрований у ньому та вважає вимоги позивача незаконними.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з*явився, надав заяву, якою підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив справу розглянути за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на наступні встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та її синам ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 30.05.2004 року належить домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зазначений факт підтверджується також витягом про реєстрацію права власності №3656700 від 24.05.2004 року (а.с.6,7). Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу, що підтверджується витягом №32995465 від 28.12.2012 року (а.с.32,33).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.06.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.8). Отже сторони на момент існування спірних правовідносин у шлюбі не перебувають і не є членами однієї сім'ї.

Відповідач дійсно вчинював відносно позивачки насильницький злочин - спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, за що був засуджений вироком Старобешівського районного суду від 18.06.2014 року за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що спірний будинок був придбаний за кошти виручені від продажу належного йому будинку, та поліпшення стану будинку за спільні кошти, оскільки під час розгляду справи відповідач не підтвердив їх жодним доказом.

Згідно до ч.1 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно до ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно до ч.1 ст.405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, законодавство пов'язує можливість проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 з волею власників будинку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2, суд також виходить з положень статей 116, 150 Житлового кодексу України, згідно до яких, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд. Крім того, особи, що проживають у житловому приміщенні, систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку а заходи громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних проводиться без надання іншого житла.

Водночас, не підлягають задоволенню вимоги в частині зняття з реєстрації місця мешкання ОСОБА_2, оскільки згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», наявність такого, що набрало законної сили судового рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, тощо, є достатньою підставою для зняття особи з реєстрації органами Державної міграційної служби України в порядку виконання ними своїх службових повноважень.

Керуючись ст. ст. 386,391,405 ЦК України, ст..ст.116,150 ЖК України, ст. ст. 3, 6, 10, 11, 35, 57, 60, 88, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

ОСОБА_2 виселити із житлового будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:

04.08.2014