Справа № 202/4794/14-ц

Провадження № 2/202/4066/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Голобородько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач пред'явила через суд зазначений позов до відповідача на предмет захисту свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 з підстав того, що вона несе тягар обов'язків з утримання майна та оплати комунальних послуг також і за проживання відповідача, який є колишнім співвласником та після продажу квартири за договором від 01 лютого 2013 року в квартирі не проживає, забрав свої речі і переїхав до іншого помешкання, тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просила суд усунути їй перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням зі зняттям з реєстрації в цій квартирі, а також стягнути на свою користь понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явилася та у поданій через канцелярію суду 05 червня 2014 року заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволенні позову з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач заперечень проти позову не надав та, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду відповідно до ст.74-77 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про розгляд справи в його відсутність не клопотав та про причини неявки не повідомив, на підставі чого за відсутності заперечень з боку позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Третя особа - ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, свого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, що у відповідності зі ст. 36 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи позовної заяви в межах заявлених вимог, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як продавцями та покупцем ОСОБА_1, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованому в реєстрі за №70, продавці передали у власність покупцю належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, а покупець сплатила 100000,00 грн. (а.с.7-8).

За умовами п.1.5 вказаного договору покупець отримала ключі та всі правовстановлюючі документи на придбану квартиру та відповідно до умов п.4.1, 4.7 права третіх осіб, в тому числі право користування, найму, тощо вказаної квартири відсутні.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 01 лютого 2013 року за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).

Як вбачається з довідки адресно-довідкового підрозділ ГУ ДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 04 травня 2014 року відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1 з 11 квітня 1997 року (а.с.11).

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, втративши з 01 лютого 2013 року право власності на вказану квартирі, з лютого 2013 року не користується жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку з виконанням умов договору купівлі-продажу.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, і передбачають використання власником житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Одночасно судом встановлено, підстави для користування спірною квартирою згідно з ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР на умовах договору у відповідача відсутні, оскільки такий з позивачем не укладався, а відповідач, прав користування як член сім'ї власника житла за ст. 405 ЦК України не набував, оскільки після відчуження належної йому частки квартири 01 лютого 2013 року статусу члена сім'ї позивача не набував, у зв'язку з чим підстави для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою відсутні.

Разом з тим, Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач, залишаючись після 01 лютого 2013 року безпідставно зареєстрованим у належній на праві власності позивачу квартирі, створює їй перешкоди у здійсненні прав власника, в тому числі, в майновому утриманні житла, за користування яким позивач несе витрати і за відповідача, тому права позивача за ст. 16 ЦК України підлягають захисту в судовому порядку з ухваленням рішення про усунення позивачу перешкод у користуванні власністю зі зняттям відповідача з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.

В порядку розподілу судових витрат згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 218, 224-226, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1, знявши з реєстрації за цим місцем проживання ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, сплачений нею судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Відповідач має право подати до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко