Єдиний унікальний номер 254/8814/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5887/2014

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Тараньова В.С.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Папоян В.В., Зайцевої С.А.

при секретарі Сулімі Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник відповідача ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги банку було задоволено у повному обсязі: суд стягнув з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитом у сумі 26 460 грн. 18 коп. та судовий збір у сумі 264 грн. 60 коп., а усього: 26 724 грн. 78 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, що 26 березня 2008 року сторони уклали кредитний договір строком на 12 місяців, за яким позичальник ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 250 грн. за сплатою 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячною комісією у розмірі 1%.

Оскільки відповідач не виконував свої обов»язки за договором, утворилась заборгованість, яку суд і стягнув з нього разом з відсотками за користування кредитними коштами та штрафними санкціями.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та відмовити товариству у задоволенні позовних вимог, оскільки ним був пропущений строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Крім того, суд не врахував, що хоча позичальник і не подавав заяви про закриття карткового рахунку, однак грошових коштів на цьому рахунку не було, тому за умовами договору строк дії кредитної картки не міг бути продовжений.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким товариству відмовити у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2008 року відповідач ОСОБА_2 уклав із ЗАТ КБ «Приватбанк» (нині ПАТ КБ «Приватбанк») кредитний договір, за яким отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6).

Позичальник отримав платіжну картку, строк дії якої був встановлений протягом 12 місяців, тобто до 26 березня 2009 року.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній раз позичальник вніс грошові кошти на рахунок банку для погашення боргу 06 березня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності, не зважаючи на заяву відповідача про його застосування, не може бути застосований, оскільки після укладання кредитного договору жодна із сторін не заявила про намір припинити цей договір, тому він вважається постійно продовжуваним строком на один рік.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки позивач не надав до суду доказів про те, що нова кредитна картка з продовженим строком дії була виготовлена позичальникові за його заявою та видана йому після закінчення строку дії основної картки, виданої за кредитним договором.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що згідно з роз'ясненнями, викладеними у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-14-цс, які у відповідності до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов»язковими для застосування судами під час розгляду справ, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності за ст.257 ЦК України щодо помісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не із закінченням строку дії договору.

У своїй апеляційній скарзі представник позичальника вказав, що останній платіж за договором ОСОБА_2 зробив 06 березня 2009 року, що не було спростоване розрахунком, який був доданий позивачем до позовної заяви (а.с.4-5), а дія картки за укладеним кредитним договором закінчилась 26 березня 2009 року.

Між тим до суду зі своїм позовом товариство звернулось тільки 25 жотня 2013 року (а.с.2).

За таких обставин не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду банківською установою пропущений не був.

У відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України вказаний строк судом може бути поновлений, якщо такий пропуск стався з поважних причин.

Проте позивач питання про поновлення такого строку не ставив, ніяких поважних причин пропуску строку позовної давності не навів.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та згідно з ч.4 ст.267 ЦК України відмовити банку у задоволенні позовних вимог, оскільки кредитною установою був пропущений строк для звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 11 квітня 2014 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: