Ухвалаіменем україни

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Парінової І.К.,Амеліна В.І.,Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця»), ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), у якому просив у відшкодування моральної шкоди стягнути солідарно з ДП «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5 200 000 грн та з ПрАТ «СГ «ТАС» - 2 550 грн, обґрунтовуючи вимоги тим, що внаслідок аварії, яка сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді в с. Городище Дніпропетровської області загинула його дружина - ОСОБА_6, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 2 550 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року змінено в частині розподілу судових витрат. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з кожного з відповідачів по 81 грн 20 коп. судового збору на користь держави. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову до ДП «Придніпровська залізниця», мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно із ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Крім того, п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами ст. 1191, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що володільці джерел підвищеної небезпеки несуть солідарну відповідальність перед позивачем, оскільки внаслідок взаємодії двох транспортних засобів: автобуса та поїзда, які є джерелами підвищеної небезпеки, загинула дружина позивача, яка була пасажиром автобуса. При цьому завдана ОСОБА_4 шкода підлягає стягненню солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_5, однак відповідальність останнього застрахована, тому сума завданої моральної шкоди в межах ліміту відповідальності страховика підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова група «ТАС».

З висновками суду першої інстанції в цій частині погодився й апеляційний суд.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом його частині та не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

І.К. Парінова В.І. АмелінС.О. Карпенко