Судове рішення #38231556

Ухвалаіменем україни

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Парінової І.К.,Амеліна В.І.,Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Мирогощанський державний іподром», Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - заступник директора державного підприємства «Мирогощанський державний іподром» Тищук Олександр Дмитрович про зобов'язання вчинити дії, стягнення оплати, за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23 березня 2012 року Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ «Про звільнення ОСОБА_4» № 62-п. Проте трудову книжку йому не видано, та повного розрахунку не проведено. 24 вересня 2013 року він направив звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо видачі йому трудової книжки. 03 жовтня 2013 року він отримав лист-відповідь від Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-25-4-16/19949, у якому йому була вислана трудова книжка. Ознайомившись із трудовою книжкою, він побачив, що запису про звільнення в ній немає, а запис щодо призначення його директором державного підприємства «Мирогощанський державний іподром» (далі ДП «Мирогощанський державний іподром») від 02 лютого 2008 року виконаний посадовими особами ДП «Мирогощанський державний іподром» згідно Наказу Мінагрополітики України від 11 лютого 2008 року № 28-п. У зв'язку з цим, 16 жовтня 2013 року він звернувся з листом до керівника ДП «Мирогощанський державний іподром» з проханням внести запис у його трудову книжку про звільнення та провести з ним розрахунок за час вимушеного прогулу з 24 березня 2012 року по 03 жовтня 2013 року. 18 жовтня 2013 року він отримав відповідь від ДП «Мирогощанський державний іподром», що запис до трудової книжки внести не можуть, так як в наказі «Про звільнення ОСОБА_4» від 23 березня 2012 року № 62-п не вказано хто саме повинен внести запис про звільнення позивача та провести з ним розрахунок. Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України скасувати наказ від 23 березня 2012 року № 62-п та видати новий наказ «Про звільнення ОСОБА_4» від 03 жовтня 2013 року; зобов'язати ДП «Мирогощанський державний іподром» внести запис про його звільнення з 03 жовтня 2013 року; зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України та ДП «Мирогощанський державний іподром» провести оплату за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2012 року по 03 жовтня 2013 року у розмірі середнього заробітку та повний розрахунок з ним відповідно до ст. 47 КЗпП України.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України скасувати наказ від 23 березня 2012 року № 62-п та видати новий наказ «Про звільнення ОСОБА_4» з 03 жовтня 2013 року. Зобов'язано директора ДП «Мирогощанський державний іподром» внести запис про звільнення ОСОБА_4 з 03 жовтня 2013 року. Стягнуто з ДП «Мирогощанський державний іподром» на користь ОСОБА_4 76 711 грн 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 24 березня 2012 року по 03 жовтня 2013 року. Зобов'язано ДП «Мирогощанський державний іподром» провести з ОСОБА_4 повний розрахунок відповідно до ст. 47 КЗпП України.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ДП «Мирогощанський державний іподром» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 81 530 грн 19 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство аграрної політики та продовольства України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, а ст. 47 цього Кодексу передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно із п. п. 4.1, 4.2 Інструкції, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Частиною 4 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні Міністерством аграрної політики та продовольства України трудова книжка ОСОБА_4 видана із запізненням, неналежним чином оформлена та до неї не внесено запису про звільнення, що є порушенням ч. 1 ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Такими діями відповідачів становлять для позивача перешкоди у працевлаштуванні, а згідно зі ст. 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул за вимогами працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки.

З висновками суду першої інстанції в цій частині погодився й апеляційний суд.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та стягуючи інший її розмір, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що суд першої інстанції неправильно обчислив розмір середнього заробітку, оскільки для обчислення середнього заробітку необхідно брати два останніх календарні місяці роботи.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом його частині та не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

І.К. Парінова В.І. АмелінС.О. Карпенко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація