УХВАЛА Іменем    України

13 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Берзіньш B.C. Суддів: Летягіної О.В. Кателіна В.П. при секретарі    Галіч Ю.Є.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду від 28 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СТОВ «Дружба народів» і, уточнивши в подальшому вимоги, просила спонукати відповідача до укладення договору оренди земельної ділянки на умовах визначення строку дії договору на протязі п"яти років, зобов»язавши його укласти договір на 4 роки, які залишились, та стягнути з нього 1000грн. у відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що вона, як власник земельного паю, 16 травня 2000 року уклала договір оренди земельного паю з СТОВ «Дружба народів» строком на 5 років. За декілька місяців до закінчення строку договору вона звернулася до орендаря з пропозицією укласти новий договір оренди на тих самих умовах строком на 5 років, проте відповідач не погоджується з цим та пропонує укласти договір оренди строком на 18 -25 років; як вважає позивачка, зазначені дії відповідача порушують її права власника земельної ділянки, яка належать їй на праві власності на підставі отриманого державного акту від 20 липня 2005 року. До теперішнього часу відповідач продовжує незаконно використовувати належну їй земельну ділянку для своїх господарських потреб без укладення відповідного договору, чим завдає позивачці моральних страждань, які вона оцінює 1000грн.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Представник відповідача СТОВ «Дружба народів» з позовними вимогами не погодився, пояснивши, що дійсно вони пропонують орендодавцям укласти договори терміном на 18 років, що не суперечить законодавству. Земельні ділянки використовуються ними на умовах договорів, укладених в 2000 році, оскільки після отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю вони не зверталися з питань укладення договорів на інших умовах.

Рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з тих підстав, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням

Справа №22-ц-6882/2006р.                                    Головуючий в 1 інстанції Дегтярьова В.Ю.

                                                          Доповідач Берзіньш B.C.

всіх обставин по справі; судом не враховано, що земельна ділянка досі використовується відповідачем без письмового договору для його господарських потреб, що свідчить про автоматичний вступ відповідача у нові орендні правовідносини строком на 5 років.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так ст.ст.303 ч.1, 308 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з їх необґрунтованості та загальних умов укладення договорів відповідно до положень ст.6,627 ЦК України.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать діючому законодавству.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 травня 2000 року позивачка, яка мала на той час сертифікат на право на земельну частку (пай) як правовстановлюючий документ, уклала договір оренди земельної частки (паю) з СТОВ «Дружба народів» строком на 5 років. 20 липня 2005 року замість сертифікату нею отримано Державний акт на право приватної власності на землю.

Згідно з частиною другою розділу IX Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Оскільки строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної частки (паю) і відповідні зобов'язання сторін за договором аренди земельного паю фактично закінчився після отримання позивачкою Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, з урахуванням зімни предмету зобов'язань після отримання позивачкою зазначеного державного акту на право приватної власності, сторони повинні вирішити питання про переукладення або розірвання договору відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі».

Маючи намір переукласти договір оренди землі, сторони не дійшли згоди щодо його суттєвих умов - строку дії договору, проте відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відмова відповідача укласти договір на умовах позивачів не порушує вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Доводи апелянта про те, що використання земельних ділянок відповідачем для його господарських потреб після закінчення строку дії договору є автоматичним вступом відповідача у нові орендні правовідносини строком на 5 років спростовуються вимогами ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» щодо письмової форми договору.

Суд в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній с скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм надана належна оцінка. Підстав для скасування рішення за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красногвардійського    районного суду    від 28 серпня 2006 року-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.