Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/17/14-ц
Провадження № 2/270/489/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про позбавлення опікунства та стягнення моральної шкоди", -
в с т а н о в и в:
У січні 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про позбавлення опікунства та стягнення моральної шкоди", на обґрунтування якої зазначено, що 27.03.2005 року відповідач була призначена опікуном над своїм братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на обліку в ПНД з діагнозом шизофренія. Він є недієздатним та інвалідом 2 групи. Відповідач купила на своє ім'я квартиру в будинку, де мешкає позивач, та поселила в ній свого брата ОСОБА_3, який в 2010 році скоїв злочин - порізав ножем обличчя сусіду. Після цього вона живе у постійному страху, так як ОСОБА_3 після вживання спиртного сильно агресивний, погрожує всіх передушити, порізати, відрізати голову сусіду, зґвалтувати онуків. Незважаючи на неодноразові рішення опікунської ради, починаючи з 05.06.2013 року, ОСОБА_2 не виконує вимоги закону та продовжую проживати окремо з підопічним. Недієздатна особа фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 її будинку без опікуна, рухаючись по місту, представляючи небезпеку, погрозу для суспільства. З 10.03.2012 року ОСОБА_3 кожну ніч декілька разів стукає до її дверей. На неодноразові звереення до дільничного інспектора та виклики наряду міліції, відповідач ніяким чином не реагує, тобто не виконує свої обов'язки. Просить позбавити ОСОБА_2 права опікунства, помістити ОСОБА_3 до психіатричного інтернату та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 120000 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, зареєстровану за вхідним № 13084/14-вх від 26.06.2014 року, з проханням справу розглянути за її відсутності з урахуванням того, що позовні вимоги вона підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або ї розгляд за її відсутності не надавала.
Згідно частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача у справі свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.
Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував позивач.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
З листа Макіївського міського голови Мальцева О. М. від 11.06.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 на її звернення про незгоду з отриманою відповіддю з питання сумісного проживання недієздатної особи ОСОБА_3 з його опікуном ОСОБА_2 повідомлено, що опікунська рада вирішила, що опікун ОСОБА_2 повинна забезпечити дотримання вимог частини 5 статті 29 та статті 67 Цивільного кодексу України /а. с. 2/.
Відповідно до листа Макіївського міського голови Мальцева О. М. від 18.09.2013 року, ОСОБА_1 додатково повідомлено, що 10.09.2013 року на засіданні опікунської ради при виконавчому комітеті Макіївської міської ради прийнято рішення про зобов'язання опікуна ОСОБА_2 неухильно виконувати пункт 5 статті 29 Цивільного кодексу України, а саме: забезпечити постійне сумісне проживання з недієздатним підопічним братом ОСОБА_3 /а. с. 3/.
Як убачається з довідки ПП «Макринок-Сервіс» від 21.03.2013 року, ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, - в якій зареєстрований її брат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 4/.
З акту від 21.03.2013 року, складеного ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - та ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3, - убачається, що ОСОБА_2 у квартира АДРЕСА_1 не проживає з 2007 року по теперішній час /а. с. 5/.
Згідно посвідчення /серії НОМЕР_1/ від 22 червня 2006 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці /а. с. 6/.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
Як убачається з положень частини першої статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та /або/ керувати ними.
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною передбачені положеннями частини першої статті 41 й частини першої статті 58 Цивільного кодексу України та полягають у встановлені над такою особою опіки.
Згідно до положень частини першої статті 55 Цивільного кодексу України завданням опіки та піклування є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до положень частини першої статті 67 Цивільного кодексу України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Крім того, з огляду на положення частини четвертої цієї ж норми права, опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Виходячи з положень частини п'ятої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
При цьому, суд враховує, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому /гуртожиток, готель тощо/, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово /частина перша статті 29 Цивільного кодексу України/.
Таким чином, окреме проживання від свого підопічного відповідача ОСОБА_2, яка є опікуном недієздатного ОСОБА_3, є порушенням з її боку положень чинного цивільного законодавства України та не відповідає інтересам самого ОСОБА_3
При цьому, вирішуючи спірні правовідносини суд враховує положення статті 75 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок та правові підстави звільнення опікуна.
Як убачається з положень частини третьої вказаної статті суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
З огляду на наведені вище норми права позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до положень частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У свою чергу, положення пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначають у якості однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків завдання майнової /матеріальної/ та моральної шкоди іншій особі.
Регулювання відносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, регламентується главою 82 цього кодексу України.
Так, згідно до положень частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями частини першої статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до положень частини другої цієї норми права моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно роз'яснень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У свою чергу, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1 не довела, у чому полягає моральна шкода, завдана їй відповідачем ОСОБА_2, не надала відповідних доказів на підтвердження перенесення нею будь-яких моральних або душевних страждань, а це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 23, 29, 39, 41, 55, 58, 67, 75, 1167 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про позбавлення опікунства та стягнення моральної шкоди" задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_2 від повноважень опікуна недієздатної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко