Справа №486/525/14-ц 04.08.2014 04.08.2014 04.08.2014

Провадження № 22ц/784/1525/14 Головуючий 1 інстанції Франчук О.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

04 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

з участю:

представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» Кузьменко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія і К0» ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 квітня 2014 року про відкриття провадження у цивільній справі, постановлену за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія і К0» та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и л а :

26 березня 2014 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» пред'явило зазначений позов, який обґрунтувало наступним.

24 березня 2008 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі Банк), в простій письмовій формі, уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № CM-SME402/53/2008, за умовами якого зобов'язався надати і надав, а позичальник взяв і використав за цільовим призначенням, грошові кошти у розмірі 605 000 доларів США, під зворотне зобов'язання останнього сплачувати відсотки за користування ними, вираховуючи їх за складною процентною ставкою (складається із фіксованої та плаваючої складових), і повернути кредит частинами до 23 березня 2023 року.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання та нараховувати штрафні санкції.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк з однієї сторони та Акціонерне товариство закритого типу «Надія», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія і К0», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з другої сторони, уклали іпотечний договір № PM-SME402/53/2008, за яким останні передали в іпотеку Банку належну їм на праві спільної часткової власності нежитлову будівлю, цілісний комплекс загальною площею 1213,4 квадратних метрів, що розташована у АДРЕСА_1.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, позичальник взятого на себе обов'язку належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 14 жовтня 2013 року заборгував кредитодавцю 596 783, 79 доларів США, що еквівалентно 4 770 092 гривням 83 копійкам, з яких:

· 524 751,63 доларів США, що еквівалентно 4 194 339 гривням 77 копійкам - залишок заборгованості за тілом кредиту;

· 72 032,16 доларів США, що еквівалентно 575 753 гривням 05 копійкам - сума несплачених відсотків за користування кредитом.

Оскільки відповідачі відмовляються сплатити заборгованість добровільно, він вимушений був пред'явити зазначений позов і просити суд про його задоволення.

На підставі названої позовної заяви, суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ухвалою від 09 квітня 2014 року відкрив провадження у цивільній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія і К0» подало на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та постановити нову ухвалу, якою передати справу за юрисдикцією, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування скарги посилалось на порушення місцевим судом правил цивільної юрисдикції.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм процесуального права.

Відкриваючи провадження на підставі позовної заяви Банку, районний суд вважав, що спір підпадає під вирішення за правилами цивільної юрисдикції і за правилами про виключну підсудність, підсудний йому.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду 1 інстанції, щодо відкриття провадження у справі, вважає оскаржений процесуальний документ вірним, обґрунтованим й законним.

Так, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Статтею 15 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ.

Зокрема, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України та п. 3 постанови № 3 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки, згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

З логічносистемного тлумачення виписаних положень, можна зробити висновок про те, що, оскільки згідно із ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не розглядають у порядку цивільного судочинства лише ті спори, вирішення яких віднесене Конституцією та законами до компетенції КСУ або господарських чи адміністративних судів і здійснюється за правилами судочинства, встановленими, відповідно, Законом України "Про Конституційний Суд України", ГПК України або Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з цим, вирішуючи питання щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства, суд повинен перевірити дотримання таких умов:

· наявність між сторонами відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Земельним кодексом України, Житловим кодексом України, Кодексом законів про працю України, іншими актами цивільного законодавства;

· наявність спору про право, що виникає із зазначених відносин;

· відсутність у законі норми, що прямо передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

І тільки якщо суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, з'ясує, що заяву подано з порушенням зазначених вище умов, він постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), а у разі виявлення порушення цивільної юрисдикції суду на наступних стадіях процесу - ухвалу про закриття провадження у справі.

Постановлення відповідних ухвал виключає можливість повторного звернення до суду з таким самим позовом.

Як вбачається з позовної заяви Банку, позов пред'явлено до двох фізичних і однієї юридичної осіб, як до співвласників одного об'єкту нерухомості; ці вимоги тісно взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Через це, районний суд зобов'язаний був прийняти позовну заяву і відкрити по ній провадження, що той і вчинив.

За такого, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити за її необґрунтованістю.

Що ж до приведених особою, яка подала апеляційну скаргу, доводів про помилковість постановлення оскарженої ухвали, то вони не можуть братися до уваги, оскільки є наслідком невірного тлумачення саме названою особою положень чинного процесуального законодавства, якими регулюються правила юрисдикції цивільних справ.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Надія і К0» відхилити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: