ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

31.07.2014 Справа № 917/160/13-г

за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення від 11.04.2013 року у справі № 917/160/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500

про стягнення грошових коштів .

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (боржника, заявника): Борецька О.Л. дор. №б/н від 09.04.2014 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення від 11.04.2013 року у справі № 917/160/13-г.

02.07.2014 року від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" надійшла заява про зменшення заявлених вимог, в якій він просить суд прийняти зменшення вимог та читати прохальну частину заяви у такій редакції "Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2012 року до 31.10.2014 року".

Господарським судом Полтавської області ухвалою від 21.07.2014 року заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення було прийнято до розгляду. Заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про зменшення заявлених вимог не приймається судом до розгляду, оскільки статтею 121 ГПК України не передбачено подання заяв про зменшення заявлених вимог. Крім того, заявником до заяви не додано доказів направлення даної заяви позивачу (стягувачу), а встановлений ст. 121 ГПК України строк для розгляду заяв про відстрочку та розстрочку виконання рішень суду закінчується. Вказані обставини не перешкоджають зверненню заявника із даною заявою про надання відстрочки в порядку, встановленому ст. 121 ГПК України.

Представник відповідача (боржника, заявника) виклав зміст заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення і наполягав на її задоволенні в частині відстрочки виконання рішення суду.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився; згідно письмових заперечень, направлених на адресу суду, стягувач проти задоволення даної заяви заперечує категорично.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

Господарським судом Полтавської області 11.04.2013р. прийняте рішення у даній справі, яким позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення 235520,31 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу задоволено частково. Після перегляду апеляційним судом рішення нбрало законної сили, на йог виконання видано відповідний наказ. Касаційна інстанція, переглядаючи рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, залишила їх без змін.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення, відповідно до якої на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України просить суд відстрочити виконання вищевказаного рішення до 31.10.2014 року та розстрочити виконання рішення згідно з графіком погашення боргу (до липня 2015р.).

В обґрунтування заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення боржник посилається на свій тяжкий фінансовий стан, який підтверджується звітами про фінансові результати за 2013 рік, на велику кількість боргових зобов'язань перед іншими кредиторами, на значний розмір заборгованості його контрагентів за надані відповідачем (боржником) послуги. Відповідач зазначає, що господарська діяльність, яку він здійснює, має велику суспільно-соціальну значимість, тому примусове стягнення даної заборгованості у повному обсязі унеможливить забезпечення безаварійної експлуатації системи газопостачання для безперебійного постачання природного газу населенню чотирьох районів Полтавської області - Лубенського, Гребінківського, Оржицького та Пирятинського. Зупинення роботи підприємства призведе до звільнення працівників.

Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.1. та п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Заявник (відповідач) в обґрунтування заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду посилається на свій тяжкий фінансовий стан, на велику кількість боргових зобов'язань перед іншими кредиторами та на значний розмір заборгованості його контрагентів за надані відповідачем (боржником) послуги.

На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Крім того, одночасне застосування відстрочки та розстрочки виконання рішення суду призведе до його довготривалого невиконання та порушення прав і інтересів позивача (стягувача).

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості було прийнято у 2013 році (при цьому суд за клопотанням відповідача зменшував правомірно заявлену до стягнення пеню на 50%), доказів намагання відповідача сплатити в добровільному порядку хоча б частину суми боргу, стягнуту за рішенням суду, суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем (заявником) суду не надано. Суд не вбачає підстав для надання одночасної відстрочки та розстрочки виконання рішення суду в даному випадку.

Крім того, суд враховує заперечення позивача (стягувача), який звертає увагу на його тяжкий фінансовий стан (відповідні документи додаються), збитковість діяльності підприємства, наявність довгострокових податкових та кредитних зобов"язань, а також виниклі обставини, через які безперебійна діяльність позивача із забезпечення природним газом України під загрозою.

З огляду на зазначене, заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (від 11.06.2014 року вихідний № 1328) про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення від 11.04.2013 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" в задоволенні заяви (від 10.06.2014 року вхідний № 7325) про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення від 11.04.2013р. у даній справі.

2. Копії ухвали направити сторонам по справі.

Суддя Мацко О.С.