АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/5548/14 Головуючий 1 інст. - Гаврилюк С.М.
Справа № 639/8220/13-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пономаренко Ю.А.,
суддів - Шевченко Н.Ф., Швецової Л.А.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 16376,33 грн., у тому числі й 10000 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, проценти від суми позики у розмірі 4282,08 грн., 336 грн. інфляційних витрат, суму трьох процентів річних у розмірі 1758,25 грн. та суму судового збору в розмірі 229,40грн. Свій позов обґрунтовує тим, що заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03.09.2012 року було частково задоволено його позов про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу 56000 грн., 2189 грн. в рахунок 3% річних, 1288 грн. в рахунок інфляції, 6165 грн. в рахунок відсотків відповідно до облікової ставки НБУ, 656,43 грн. в рахунок судових витрат, а всього стягнуто 66299,43 грн. Після судового розгляду, листом від 10.09.2012 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про визнання боргу за договором позики, просив не вживати заходи примусового стягнення заборгованості та зобов'язався повернути суму боргу до 30.09.2012 року. У разі неповернення боргу у визначений строк зобов'язався додатково сплатити штраф у розмірі 10000 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.10.2013 року ОСОБА_1 в листопаді 2013 року звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 16376,33грн., у тому числі проценти від сум позики у розмірі 4282,08 грн., 336 грн. інфляційних витрат, суму трьох процентів річних у розмірі 1758,25грн. та штрафні санкції у сумі 10000грн.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.01.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.10.2013 року залишено без змін.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.01.2014 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України від 04.06.2014 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28.01.2014 року у частині залишення без змін заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.10.2013 року про відмову в позові про стягнення процентів за користування грошовими коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вислухавши пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судовою колегією у відповідності до ст.303 ЦПК України рішення суду переглядається тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 не виконав заочне рішення Московського районного суду від 3.09.2012 р.
Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того саму роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави для припинення зобов'язання визначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно вимог п.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судова колегія приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не повернув у встановлений строк суму позики, а інший розмір процентів не встановлений договором або законом, то він зобов'язаний на підставі ст.1050 ЦК України сплатити суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, проценти від суми позики за користування грошима у відповідності до ст..1048 ЦК України, а також три проценти річних від простроченої суми.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції змінює заочне рішення суду першої інстанції та постановлює нове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат, на підставі п.п.3,4 ст.309 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2013 року змінити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами у сумі 4282грн, трьох процентів річних у розмірі 1758,25грн. та 336 грн. суму інфляційних втрат, а всього на суму в розмірі 6376,33 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -