У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Гордійчук С.О., Максимчук З.М.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю представника банку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 15 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

27 грудня 2013 року ПАТ «Укргазбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Рівненського міського суду від 15 квітня 2014 року позов задоволено.

З відповідачів на користь позивача солідарно стягнено заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 879287,55 грн., з яких: 783316 грн. - строкова кредитна заборгованість; 49844,79 грн. - прострочена кредитна заборгованість; 9123,23 грн. - поточна заборгованість за процентами та 37003,53 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що станом на 23 грудня 2013 року прострочена кредитна заборгованість позичальника перед банком становила лише 49 844,79 грн., а заборгованість за процентами 9123,23 грн. Позивач не надав суду доказів про те, що він направляв боржнику вимогу, яка передбачена п. 4.2. кредитного договору № 19/2011-К-Ф від 14 жовтня 2011 року. Кредитні кошти надавалися банком позичальнику строком на 10 років - до 13 жовтня 2021 року. А тому за таких обставин у кредитора не було підстав вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Покликаючись на ці обставини, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Поручителем рішення місцевого суду в апеляційному порядку не оскаржено.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Відповідачі в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, незважаючи на те, що в установленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання у справі. Причин своєї неявки належними письмовими доказами не підтвердили, а тому їхнє клопотання про повторне відкладення апеляційного розгляду справи колегією суддів відхилено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 14 жовтня 2011 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 19/2011-К-Ф, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в банку кредит у сумі 1 000 000 грн. під 17,1 % річних строком до 13 жовтня 2021 року (а. с. 8-11) .

14 жовтня 2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» уклало із ОСОБА_3 договір поруки № 19/2011-П-Ф, за яким ОСОБА_3 поручився перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 19/2011-К-Ф від 14 жовтня 2011 року (а. с. 12).

У цей же день 14 жовтня 2011 року між банком і позичальником ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 19/2011-І-Ф, відповідно до якого ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку банку належні їй житловий будинок загальною площею 459 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,1 га за цією ж адресою (а. с. 13-15).

Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав у повному обсязі.

В порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідачка ОСОБА_1 узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушила і станом на 23 грудня 2013 року допустила 49844,79 грн. простроченої кредитної заборгованості та 37003,53 грн. простроченої заборгованості за процентами.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Укладеною між банком і позичальником кредитною угодою № 19/2011-К-Ф від 14 жовтня 2011 року передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, що визначені кредитним договором, у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п. 4.2.4.).

З матеріалів справи вбачається, що 8 жовтня та 12 грудня 2013 року за №№ 5-100/17-1/931/2013, 5-100/17-1/930/2013, 5-100/17-1/1086/2013 і 5-100/17-1/1085/2013 ПАТ АБ «Укргазбанк» надсилало відповідачам у справі письмові претензії з вимогою сплатити суму простроченої заборгованості, яка станом на 8 жовтня 2013 року становила 60 946,94 грн., а станом на 12 грудня 2013 року - 86 848,79 грн., та попереджало позичальника і поручителя про право банку вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а також про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Про отримання відповідачами цих претензій свідчать відповідні поштові рекомендовані повідомлення (а. с. 40-45).

Оскільки відповідачі вимог зазначених претензій не виконали, банк 27 грудня 2013 року цілком підставно пред'явив до них позов про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 879287,55 грн., з яких: 783316 грн. - це строкова кредитна заборгованість; 49844,79 грн. - прострочена кредитна заборгованість; 9123,23 грн. - поточна заборгованість за процентами та 37003,53 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачами вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Укладений із банком кредитний договір в судовому порядку не оспорений, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірним.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зважаючи на все викладене вище, доводи апелянта про відсутність у позивача права вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором на увагу не заслуговують.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: