Справа № 2 - 40 / 2009 року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      16 січня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

                                   головуючого судді                            Зайончковської І.А.

                                   при секретарі                                    Діхтяренко І.Г.

                                   з участю адвоката                             ОСОБА_1.                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_3про витребування трудової книжки та зобов'язання провести розрахунок,

                                                               в с т а н о в и в :

       В березні-квітні 2007 року позивач працював у відповідача на посаді водія-торгового представника, в зв'язку з чим надав для належного оформлення на роботу трудову книжку, та звільнився з роботи за власним бажанням, оскільки його не влаштовував розмір заробітної плати.

       Позивач в позові та його представник в судовому засіданні, уточнивши позовні вимоги, просили зобов'язати відповідача повернути належно оформлену трудову книжку, оскільки він не віддає її в добровільному порядку, стягнути матеріальну шкоду в сумі 250 грн. за пошкоджену під час сварки з приводу повернення трудової книжки куртку, а також моральну шкоду в сумі 1000 грн., яка полягала в неможливості позивача працевлаштуватися та мати власний дохід.

       Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він у позивача трудової книжки не брав, так як останній в нього не працював та не був оформлений, а тому не заподіював ніякої моральної шкоди. Крім того він не знає де та при яких обставинах  позивач пошкодив  куртку, посилався на вчинення сварки саме останнім та порушення цим роботи підприємства, в зв'язку з чим просив у позові відмовити та стягнути з позивача витрати по наданню йому правової допомоги.

      Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на те, що, являючись підприємцем - фізичною особою він трудові книжки у працівників не відбирає, а тим більше у тимчасових працівників, що проходять стажування, кадрами займається головний бухгалтер, та в нього відсутні будь-які дані про те, що позивач взагалі у нього працював.

      Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

       Відповідно до ст. ст. 26,27 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування  з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, що повинно бути застережено в наказі про прийняття на роботу, та строк випробування для робітників не може перевищувати 1 місяця. Також згідно ст. ст. 47,48 КЗпП України власник зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок та трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють в установі, організації понад 5 днів.

      На підтримку своїх вимог позивач пояснив, що на початку березня 2007 року після співбесіди з відповідачем його було прийнято спочатку стажистом, а потім водієм-торговим представником у ПП „Ласунка”. В зв'язку з цим він для належного оформлення на роботу передав ОСОБА_3. трудову книжку, а йому було видано для прийняття замовлень по торгових точках  кишеньковий комп'ютер та легковий автомобіль, яким він керував по дорученню та маючи відповідний путьовий лист. Так як він був незадоволений розміром заробітку, що був меншим ніж йому було обіцяно, та можливістю виїхати на заробітки до Росії в кінці квітня 2007 року, він залишив роботу, здавши матеріальні цінності, але трудова книжка йому не була повернута. Перебуваючи в м. Сміла він звертався на підприємство, але трудової книжки не отримав з причин відсутності відповідача чи головного бухгалтера, в тому числі і 29 серпня 2008 року, коли виник конфлікт, що призвів до звернення до суду.

       Факт роботи позивача у відповідача підтверджується показами свідків ОСОБА_4. про те, що фактично він порадив ОСОБА_2. працевлаштуватися тут та проводив його стажування, а потім вони майже одночасно розрахувалися, та ОСОБА_5. про те, що вона, працюючи продавцем магазину „Гранд”, приблизно протягом місяця давала позивачу, як представнику ПП „Ласунка”, замовлення не поставку товару. Вказані обставини підтверджуються і показами дільничного інспектора ОСОБА_6., якому на розгляд були передані заяви сторін по справі з приводу конфлікту, з пояснень якого вбачається, що ОСОБА_3. визнавав роботу позивача у нього та отримання ним заробітної плати. Останній і сам під час розгляду справи визнавав можливість стажування ОСОБА_2. на його підприємстві та отримання ним за це коштів за навчання.       

       Таким чином, відповідно до вимог трудового законодавства відповідач повинен був видати наказ про прийняття позивача на роботу, в якому зазначити про іспитовий строк, який не повинен був перевищувати 1 місяця, та внести відповідні записи в його трудову книжку, так як він працював більше 5 робочих днів. В зв'язку з цим суд не може прийняти

до уваги посилання ОСОБА_3. та його представника на те, що відсутні докази передачі йому позивачем трудової книжки. Крім того, як з пояснень позивача, так і його представника вбачається, що під час конфлікту 29 серпня 2008 року відповідач заявляв, що було ним зроблено і в судовому засіданні, про те, що трудової книжки позивач від нього не отримає. Разом з тим свідок ОСОБА_4. пояснив, що він їхав на роботу разом з позивачем, бачив у останнього трудову книжку і, вже будучи на території підприємства, той йому повідомив, що повинен передати її відповідачу для оформлення на роботу. З його ж пояснень вбачається, що він сам пропрацював у приватного підприємця майже 3 роки без оформлення та трудової книжки так як це його влаштовувало, хоча це свідчить про порушення трудового законодавства відповідачем.     

       Вказані обставини не протирічать показам свідка ОСОБА_7., що є головним бухгалтером підприємства, та на які посилається, заперечуючи позов відповідач, оскільки з її пояснень вбачається, що трудові книжки працівників у неї дійсно не зберігаються, але рішення про прийняття та звільнення працівників приймає саме відповідач, як власник, який також займається особами, що проходять стажування, до яких вона ніякого відношення не має.

       Також при вирішення даного спору суд враховує, що сторони по справі до працевлаштування позивача знайомі не були та не являються родичами, вони не мали ніяких інших спільних справ з інших питань, між ними існує значна різниця у віці, а тому відсутні причини безпідставного звернення позивача з даним позовом саме до цього відповідача.

       Відповідно до ст. 237¹ КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав вимагало від нього додаткових зусиль по організації свого життя. Разом з тим при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати, що записи в трудовій книжці свідчили лише про закінчення позивачем училища та отримання робітничої професії і його роботу на будівництві в м. Києві протягом 1 місяця. Крім того ним не надано доказів звернення за отриманням трудової книжки за період з моменту залишення роботи в квітні 2007 року до 29 серпня 2008 року чи відмови йому у працевлаштуванні з підстав відсутності трудової книжки.

       Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивач та його представник не послалися на підставі такого відшкодування згідно законодавства та не надали доказів заподіяння її саме відповідачем.

       В зв”язку з задоволенням позову, хоча і частковим, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача його витрат по справі у вигляді оплати за надання правової допомоги.

      На підставі ст. ст. 26, 27, 47, 48, 221, 233, 237¹ КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК  України, суд, -

                                                                       в и р і ш и в :    

       Позов задоволити частково.

       Зобов”язати ОСОБА_3повернути ОСОБА_2 трудову книжку на його ім'я серії НОМЕР_1.

      В решті позовних вимог відмовити.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

                                                           Головуюча