Справа № 22ц-169/2009р.         Головуючий у першій інстанції - Кантур А.М.

Категорія -цивільна                                     Доповідач - Демченко Л.М.

    у х в а л а

                                               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  на ухвалу судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2008 року про відмову у прийнятті заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

        Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2008 року відмовлено у прийнятті заяви ЗАТ „ПриватБанк” про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Суддя  прийшов до висновку, що із заявлених вимог вбачається наявність між сторонами спору про право. 

        Не погоджуючись з ухвалою, ЗАТ КБ „ПриватБанк” звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

       Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме суд невірно застосував вимоги ст.100 ЦПК України, а також порушив норми матеріального права - ст.ст. 207, 526, 1050, 1054 ЦК України. Подана заява і документи містять належні докази того, що правочин вчинений в письмовій формі і відповідає вимогам законодавства щодо його оформлення, строк виконання зобов”язання настав, боржник його не виконав. Суду надано розрахунок заборгованості, дотримані всі інші умови видачі судового наказу, передбачені ЦПК України. В заяві та доданих документах не має відомостей, які б свідчили про оспорювання боржником підстав, розміру вимоги чи відсутність відповідного права, наявність спору про право не вбачається. Твердження суду про наявний спір про право є тільки припущенням.

        Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 17.06.2007 року укладено кредитний договір на суму 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

       Станом на 04.11.2008 року ОСОБА_1 за кредитним договором має заборгованість в сумі 2160 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1569 грн. 27 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 590 грн. 89 коп.

       Всі ці нарахування передбачені заявою позичальника та умовами надання кредиту.

  Відповідно до ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

  Враховуючи, що у даному випадку вимога заявника про стягнення заборгованості по кредиту, процентам грунтується на письмовому правочині, то за такою вимогою може бути видано судовий наказ.

         Зазначення суддею в оскаржуваній ухвалі про те, що з поданих заявником документів вбачається спір про право, оскільки в заяві зазначена сума отриманого кредиту 0,00 грн., а в іншій її частині  - 1569, 27 грн., не може бути визнано законною підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 98, ст. 121 ЦПК України суддя повинен був залишити дану заяву ЗАТ КБ „ПриватБанк”  без руху.

    Крім того, на даний час немає доказів, які б свідчили про оспорювання боржником підстав, розміру вимог, а отже наявності спору про право.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 312, 315, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  задовольнити.

Ухвалу судді  Прилуцького  міськрайонного суду Чернігівської області від 27 листопада 2008 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала набирає законної сили після проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                    Судді: